Про істинне милосердя, яке не зупиняється перед труднощами й не чекає подяки.
Любов, що діє — єдина сила, здатна зцілити серце людини і світ довкола
У сучасному світі, де зростає байдужість і егоїзм, слово «милосердя» часто звучить як заклик до неможливого. Але для християнина це — не просто доброчинність, а спосіб життя, образ мислення, відбиток Божої любові у людському серці.
Митрополит Епіфаній у своїх роздумах неодноразово наголошує: не кожне добре діло є справжнім милосердям. «Бо милосердя, — каже владика, — не вимірюється кількістю вчинків, а щирістю серця, з якою вони здійснені». І саме ця щирість є тим, що робить людину співучасником Божої благодаті.
Святитель Григорій Богослов учив, що добро, зроблене без любові, — лише тінь доброчинності. Воно не гріє, не зцілює, не дає плоду. Милосердя ж — це дія серця, просвіченого Богом, коли людина бачить у кожному ближньому живий образ Творця.
«Будь для нещасного богом, наслідуючи милосердя Боже», — нагадує святитель.
Митрополит Епіфаній продовжує цю думку: справжнє милосердя — це не подачка, а участь у житті іншого; це готовність бачити в потребуючому не проблему, а брата, якого послав тобі Сам Господь.
Людинолюбство, за словами святителя, є «єдиною запорукою нашої безпеки тілесної і душевної». І справді, милосердя не лише змінює життя тих, кому допомагають, а й очищає душу того, хто допомагає. «Бо той, хто ділиться, — отримує більше, ніж віддає», — наголошує Предстоятель ПЦУ.
Милосердя не зважує, хто більш достойний допомоги, і не питає, як буде використана пожертва. Воно діє за прикладом Бога, Який «зливає дощ і на праведних, і на неправедних».
Справжнє людинолюбство починається там, де зникає розрахунок. Коли ми допомагаємо не тому, що «так треба», а тому, що не можемо не допомогти. Бо Христос живе в кожному нужденному, і, як нагадує Митрополит Епіфаній, «той, хто доторкається до болю ближнього, доторкається до ран Спасителя».
Святитель Григорій Богослов дає просту, але глибоку пораду: «Не можеш дати багато — дай хоч сльозу співчуття».
Це і є вершина християнського милосердя — коли навіть мале, але щире добро стає великим перед Богом. Бо Господь зважає не на розмір дару, а на тепло серця.
І справді, у світі, спраглому добра, ми не знайдемо нічого більш цілющого, ніж світло доброго й люблячого серця. Бо «блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».
Митрополит Епіфаній закликає кожного з нас зробити милосердя не випадковою дією, а щоденним диханням душі. Адже чим більше ми любимо, тим ближчими стаємо до Бога, Який Сам є Любов.
Соц.медіа