У цій статті розповідається про значення молитви і як досягти належного розумового стану для спілкування з Богом. Цитуючи преподобного Ніла, розкриваються поради щодо створення сприятливих умов для молитви, позбавлення відволікаючих думок та пристрастей, та наведено ключові аспекти духовної молитви.

Як досягти належного стану розуму для молитви

Молитва — це бесіда розуму з Богом. Який же потрібно лад для розуму, щоб він міг непохитно піднятися до свого Владики й розмовляти з Ним без жодного посередника.

Стій до втоми й молися з добрим налаштуванням, відкидаючи підступи життєвих турбот і всіляких помислів; бо вони бентежать тебе й турбують, щоб розладнати твій тон (добре налаштування).

Коли демони побачать, що хтось має старанність і ревність до належної молитви, то (не під час молитви) вкладають йому думки неначе про щось потрібне (і відходять), а трохи згодом знову розбуджують про це спогад, підбурюючи й розум шукати це (якщо питання, то вирішити його, а якщо річ, то здобути її), і він, не знаходячи цього (вирішення питання чи способу здобути річ) нудьгує й журиться. Потім, коли стане на молитву (цей старанний ревнитель молитви), вони нагадують йому, про що думав і що він шукав, щоб розум, знову піднявшись вивідувати (те, що не розв’язав раніше), вчинив молитву (молільника) безплідною.

Намагайся розум свій під час молитви вчинити німим і глухим, і матимеш можливість молитися (як належить).

Молитва є проростання лагідності й негнівливості.

Молитва є прояв (вибух) радості й подяки.

Молитва є ліками проти смутку і нудьги.

«піди продай добро твоє і роздай убогим» (Мф. 19, 21) «і, взявши хрест, зречися себе» (16, 24), щоб міг ти молитися не відволікаючись.

Якщо хочеш молитися похвальною молитвою, зрікайся себе щохвилі й, терплячи великі напасті, терпеливо твори молитву.

Якщо творитимеш молитовний подвиг, яку б тільки не доводилося зносити тобі скорботу, то в молитві здобудеш плід.

Молячись, не обмежуйся лише зовнішнім молитовним станом, а вводи свій ум у почуття духовної молитви з великим страхом.

Не журися, коли не відразу отримаєш від Бога те, про що просиш. Він хоче принести тобі більше благодіяння, тому змушує тебе найбільше з терпінням стояти на молитві. Бо що є вище, ніж розмовляти з Богом і в такий спосіб спів перебувати з Ним.

Нерозсіяна молитва вища за вміння розуму (вершина його розумної діяльності).

Молитва є сходження розуму до Бога.

Якщо сильно прагнеш зробити поступ у молитві (якщо прагнеш ти справжньої молитви), зречися всього й усе успадкуєш.

Передовсім молися про те, щоб очиститися тобі від пристрастей, відтак аби позбутися незнання і забуття, а вже потім, щоб звільнитися від усякої спокуси.

Шукай у своїй молитві тільки правди й Царства, тобто чесноти і пізнання, а все інше тобі «додасться» (Мф. 6, 33).

Ця молитва в почутті є увага (до Бога й до слів молитви) з благоговінням, скрухою і вболіванням душі під час визнання гріхів, з неявними зітханнями.

Молитовний стан є безпристрасне налаштування, що як найглибшою любов’ю підносить подвижницький розум.

Той, хто молиться в дусі й істині, не від сотвореного запозичує думки, щоб величати Творця, а в Нього самого черпає споглядання для Його оспівування.

Якщо ти богослов, то молитимешся істинно; і якщо істинно молишся — ти богослов.

Святий Дух, співстраждаючи нашій немочі, навідує нас ще й коли буваємо ми нечисті, і якщо лишень віднайде розум наш у щирій молитві, сходить на нього й розганяє всю сукупність помислів та уявлень, що оточують його (так, що він зникає), а в розумі пробуджує любов до духовної молитви.

Якщо бажаєш належно молитися, не чини нічого супротивного (ворожого) молитві, аби Бог, наблизившись, йшов поряд з тобою.

Коли молишся, не надавай Божеству якогось образу й не допускай, щоб в розумі твоєму викарбовувався якийсь образ, а нематеріально приступи до Нематеріального й увійдеш з Ним у сопричастя.

Стій на сторожі й оберігай розум (вільним) від помислів у час молитви, щоб виконати своє прохання, перебуваючи у внутрішній тиші. Той, «який може бути поблажливий до неукiв та заблудливих» (Євр. 5, 2), навідається й до тебе, і ти приймеш преславний дар молитви.

Не можеш ти молитися чисто, якщо заплутаний у матеріальні справи й тривожишся постійними турботами, бо молитва є зреченням від помислів.

Якщо молишся істинно, то багато в чім отримаєш цілковите запевнення, й ангели зберуться до тебе, як і до Даниїла, і просвітять тебе пізнанням причин, чому що трапляється.

Знай, що святі ангели налаштовують нас на молитву, стоять з нами, радіючи, і разом за нас моляться. Отож, якщо не дбаємо і приймаємо супротивні помисли, то цим страшенно гнівимо ангелів, бо тоді, коли вони трудяться за нас, ми за самих себе не хочемо благати Бога, а, нехтуючи своє служіння й полишаючи їхнього Бога й Владику, розмовляємо з нечистими бісами.

Молися мирно й супокійно, співай розумно й до ладу і будеш як орля, що здіймається на висоту.

Співання псалмів присипляє пристрасті й приборкує прагнення тілесної нестриманості, а молитва налаштовує розум до властивого йому розуумового діяння.

Молитва є належною діяльністю для достойності розуму, або найкраще й справжнє його використання.

Співання псалмів є образом многоликої премудрості, а молитва — початок нематеріального й багатоликого пізнання.

Якщо бажаєш молитися в дусі, не сприймай нічого плотського, і не матимеш хмари, що розливає над тобою темряву під час молитви.

Довір Богові тілесні потреби, і явно буде, що ти Йому ж довіряєш і духовні.

Якщо молишся проти якоїсь пристрасті чи якогось демона, що спокушає тебе, згадай слова псалмопівця: «Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми» (Пс. 17, 38 – 39). Але скажи це вчасно, озброюючись супроти противників смиренням.

Як зір кращий за всі почуття, так молитва божественіша за всі чесноти.

Похвала молитви — не просто кількість, а якість. Це являють ті, що прийшли «в храм помолитись» (Лк. 18, 10), і наступне слово: «а коли молитесь, не говоріть зайвого» — й інше (Мф. 6, 7).