33-річний Юрій Михайловський, старший солдат 25-тої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, загинув у бою на Донеччині. Його молода дружина побачила чоловіка востаннє у домовині…

Загибель українського воїна: остання зустріч з молодою дружиною стала невимовним болем для родини та громади

«На щиті» в останній раз повернувся додому житель села Богданівка Підволочиської громади 33-річний Юрій Михайловський.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Загинув Юрій, старший солдат 25-тої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ЗСУ, 6 серпня 2024 на Донеччині в бою за Україну, за її суверенітет та незалежність, виконуючи свій військовий обов’язок.

У свої 33 роки Юрій мріяв лише про щасливе життя. Адже поруч з війною він знайшов своє довгоочікуване кохання, був щасливим, дуже сильно чекав майбутньої відпустки. Бо вдома його чекала молода дружина Юля. Останній раз вони бачилися на своєму власному весіллі, яке відбулося у вересні 2023 року, коли Юрій був в короткій відпустці.

Чи це не щастя? Юля чекатиме його з війни, вони створять свою сімʼю, народять діточок, обіцяв повезти дружину в Італію на відпочинок. Адже до війни він проживав досить довгий період в цій країні. Скільки було мрій та бажань.

Але Юрій повернувся додому… І молода дружина побачила чоловіка у домовині.

Згорьована дружина, батьки, рідні, сусіди, друзі не можуть стримати сліз та емоцій…

Скорбимо і співчуваємо Юлії, батькам і близьким Юрія. Вічна пам’ять захиснику України!

Нехай спочиває з Богом…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Юрія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.