Під патронатом Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Епіфанія, соціальне служіння та благодійність ПЦУ отримало унікальну медаль “За благодійність”, яку розробив визначений український художник Олексій Руденко. Образ пелікана, який символізує самопожертву та батьківську любов, став ключовим елементом відзнаки.

Українське соціальне служіння отримало власну нагороду з образом пелікана

З благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополит Епіфаній Синодальне Управління соціального служіння і благодійності ПЦУ (Eleos-Ukraine) тепер має власну офіційну нагороду – медаль «За благодійність».

Дану відзнаку розробив заслужений український художник і відомий фахівець з геральдики – Олексій Руденко. А ідея створити нагороду «За благодійність» належить Голові Синодального Управління соціального служіння і благодійності митрополитові Донецькому та Маріупольському Сергію (Горобцов).

«Пелікан» – древній символ християнства і саме в ньому Управління соціального служіння та благодійності ПЦУ віднайшло свій образ.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Іконографічний сюжет «Пелікан» має наступне роз’яснення: білий птах з пташенятами, яких він годує своєю кров’ю, є символом Христа та має нагадувати про Його самопожертву.

Пелікан став символом батьківської любові, самопожертви і самозречення.

Він є однією з найбільш відомих алегорій Ісуса Христа, який врятував людство своєю кров’ю.

Зображення пелікана поширене і в церковній символіці, найчастіше ним прикрашали дарохранительниці.

Образ пелікана тажож мав місце і на гербах професорської кафедри колишньої Київської Духовної Академії.

В українській культурі, як і в культурах інших країн, образ пелікана звучить в трьох іпостасях: як символ самопожертви Христа, батьківського самовідречення та людського милосердя.

Пріоритет у дослідженні ролі і місця символообразу пелікана в культурі України належить Наталі Коцюбинській (1896-1937), пошуки якого в царині українського народознавства коштували їй трикратного ув’язнення та життя.

Образ пелікана для українців є актуальним і сьогодні та заслуговує подальших досліджень як самобутнього феномену української етнокультури.

Джерело: «Соціальне служіння Української Православної Церкви – ПЦУ»