Головою Фонду пам`яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталією Шевчук було оприлюднено відкрите звернення до духовенства та вірян Львівської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.
Всечесні отці!
Улюблені у Христі брати і сестри!
Український П’ємонт. Так ще з часів Михайла Грушевського називають величне місто Львів. Адже саме звідти, з благословенної Богом Галицької землі фактично розпочався та поширився по нашій країні церковний рух за канонічну незалежність Української Церкви, якій 1686 року було силоміць та в неканонічний спосіб нав’язана юрисдикція Московського Патріархату.
… Місто Лева відігравало та відіграватиме особливу історичну роль у нашій новітній церковній історії. Пам’ятаючи про це, у цей критичний для нашої Церкви час я дозволю собі звернутися до кожного з вас, священиків Львівської єпархії УАПЦ, з проханням мужньо стати на захист нашої Церкви, яка єдина на сьогодні зберігає неушкодженими демократичні соборноправні традиції Українського Православ’я.
Кожен з вас, напевно, радів та пишався, коли два роки тому, 4 червня 2015 року Помісним Собором УАПЦ Предстоятелем нашої Церкви було обрано Митрополита Львівського. Не приховуватиму: особисто я як делегат Помісного Собору віддала голос за іншу кандидатуру. Однак вибір більшості Собору видався мені тоді цілком зрозумілим. Адже Львівська єпархія була і залишається найчисельнішою та найвпливовішою у нашій Церкві.
Хоча я особисто і не голосувала за кандидатуру Митрополита Макарія, шануючи вибір більшості, я прийняла його обрання на Київську кафедру, молитовно бажаючи владиці гідно нести обраний хрест першосвятительського служіння. Однак минав час і я пересвідчувалася, що, обійнявши посаду Предстоятеля, владика Макарій, на жаль, засвідчив, що ані за рівнем освіти, ані за пастирською мудрістю не готовий до цього відповідального служіння.
Минуло два роки з того часу, як владика Макарій посів посаду Предстоятеля. Що ж сталося за цей час?…
Соц.медіа