Києві 15 липня 2024 року відзначили 1009-ту річницю від дня упокоєння князя Володимира, що охрестив Київську Русь та приніс християнство.

Пам’ять святого князя Володимира вшановують у Києві: 1009 років з дня упокоєння

Сьогодні, 15 липня, у Києві відзначають 1009-ту річницю від дня упокоєння великого князя Київського Володимира, відомого як святого рівноапостольного князя Володимира. Вшановуючи його пам’ять, українці згадують видатного правителя, який охрестив Київську Русь, приніс християнство та поклав початок новій епосі в історії українського народу.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Великий князь Володимир, у хрещенні Василій, був онуком княгині Ольги та сином князя Святослава і Малуші. Володимир прийняв християнство в дорослому віці, у 987 році, в завойованому місті Корсунь (древній Херсонес, що в Криму). Він взяв шлюб з візантійською царівною-християнкою Анною, і це хрещення допомогло йому позбавитися не лише душевної, а й тілесної недуги, сприяючи його вірі в істинного Бога.

Повернувшись до Києва, князь Володимир охрестив своїх синів і весь свій дім, а згодом організував масове хрещення киян у 988 році. Християнство стало світлом не лише для сердець, але й для розуму народу України-Руси. Володимир почав будувати храми та закладати школи, що стали центрами освіти і культури. Зокрема, у 988 році він побудував храм на честь святителя Василія Великого на пагорбі, де раніше стояв ідол Перуна. У 989 році на місці мученицької смерті варягів Феодора та Іоана було закладено храм на честь Пресвятої Богородиці (Десятинний).

Володимир також був відомий своєю милостинею та піклуванням про бідних, хворих, вдів та сиріт. Після його смерті у 1015 році, князя поховали у мармуровому саркофазі в Десятинній церкві, гірко оплаканого всім народом. При князі Ярославі Мудрому (один із синів Володимира) Церква вже шанувала пам’ять святого князя Володимира, просвітителя Руси.

У другій половині XIX століття у Києві на честь святого рівноапостольного князя Володимира спорудили та освятили храм (1896 р.) і пам’ятник (1853 р.). Відомий монумент на Володимирській гірці, який зображує князя Володимира з хрестом у руці, є візитівкою Києва і одним із найстаріших скульптурних пам’ятників нашої столиці, що зберігся у практично первинному вигляді.

Молитва до святого рівноапостольного князя Володимира

О, великий угоднику Божий, богообраний і богопрославлений, рівноапостольний княже Володимире! Ти відкинув зловір’я і нечестя язичницьке, увірував у єдиного істинного триіпостасного Бога, прийняв святе хрещення і просвітив світлом божественної віри і благочестя усю країну Руську. Тому, славлячи і дякуючи премилосердному Творцеві й Спасителеві нашому, славимо й дякуємо тобі, просвітителю наш і отче, бо через тебе ми пізнали спасительну віру Христову й хрестилися в ім’я Пресвятої і Пребожественної Трійці; цією вірою ми визволилися від праведного засудження Божого, вічного рабства дияволу і пекельних мук; цією вірою ми прийняли благодать усиновлення Богові й надію на успадкування небесного блаженства. Ти є перший вождь до Начальника та звершувача нашого вічного спасіння Господа Ісуса Христа; ти є теплий молитовник і заступник землі нашої і всіх людей твоїх. Не може язик наш висловити велич та висоту благодіянь, вилитих через тебе на землю нашу, отців і праотців наших і на нас недостойних.

О всеблагий отче і просвітителю наш! Зглянься на немочі наші і благай премилосердного Царя Небесного, щоб не прогнівався Він дуже на нас, бо через немочі наші ми щодня чинимо гріхи, щоб не погубив Він нас за беззаконня наші, але нехай помилує і спасе нас, з милості Своєї, нехай вселить у серце наше спасенний страх Свій, нехай просвітить Своєю благодаттю розум наш, щоб ми пізнавали шляхи Господні, залишили стежки нечестя й омани і подвизалися на стежках спасіння та істини, неухильно виконуючи заповіді Божі та настанови Святої Церкви. Благай, благосердний, Людинолюбця Бога, щоб Він продовжив на нас велику милість Свою: нехай визволить нас від нападу чужинців, від внутрішнього безладдя, заколотів і чвар, від голоду, смертельних хвороб і від усякого зла; нехай подасть нам добре полиття і врожай плодів земних, нехай визволить нашу землю від усякого лиха, нехай дасть пастирям ревність за спасіння пастви, а всім людям поміч у старанному звершенні служби своєї, і щоб вони мали між собою любов та однодумність і подвизалися з вірою на благо Святої Церкви; і нехай засяє світло спасенної віри в Україні нашій по всіх кінцях її, і нехай навернуться до віри невіруючі, і нехай зникнуть усі єресі і розколи, щоб так поживши у мирі на землі, ми сподобилися з тобою вічного блаженства, хвалячи і величаючи Бога навіки-віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія