Стою я в лісі самотою,

Бачу своє рідне село,

В ріднім селі чути співають,

А в мене серденько звело.

Згадалось, як в часи козацькі

Народ наш вільно заспівав.

Тоді в нас воленька буяла

Та ворог злий все зруйнував.

Давно за північ, та не спиться,

Снуються думи в голові:

«Чи доживу я, чи побачу

Вкраїну вільну, не в ярмі?»

А пісня та, що селом лине,

Мені надію подає,

Що наша ненька Україна

У боротьбі з колін встає.

Джерело: Прес-служба Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія