Предстоятель ПЦУ нагадав вірянам, що час земного життя — єдиний, і його не можна витратити лише на матеріальне.

Притча про багача як дороговказ до духовної зрілості

«Задовольнятися необхідним і багатіти в Бога» – Митрополит Епіфаній розтлумачив сенс притчі про нерозумного багача

У проповіді, присвяченій євангельській притчі про нерозумного багача, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній закликав вірян переосмислити співвідношення матеріальних і духовних цінностей у повсякденному житті. Предстоятель звернув увагу на те, що Христова настанова «стерігайтеся користолюбства» залишається надзвичайно актуальною у час, коли прагнення до надмірного споживання та накопичення часто формує світогляд людини.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

За словами Митрополита, притча нагадує: кількість ніколи не замінює якість, а земне благополуччя не може стати джерелом справжнього і тривалого спокою для людської душі. «Людина, створена Богом, може знайти повноту тільки в спілкуванні зі своїм Творцем», — зазначив архіпастир. Саме тому, наголосив він, навіть найбільші статки світу неспроможні подарувати ані здоров’я, ані вічну молодість, ані перемогу над смертю.

У цьому світлі постать нерозумного багача стає уособленням людської омани: маючи багато, він шукав лише способу зберегти багатство, але не шукав того, що веде до життя вічного. Для нього щастя здавалося можливим лише через накопичення. Та Христос у притчі вказує: багатство виявилося безсилим перед смертю, яка прийшла несподівано.

Митрополит Епіфаній підкреслив, що проблема не в самому існуванні достатку чи заможності, а у зосередженні серця на матеріальному. Усі земні блага, сказав він, даровані Богом людині як тимчасове доручення — подібно до талантів, отриманих слугами у відомій притчі. І головним критерієм їх правильного використання стає служіння ближнім, турбота про тих, хто має менше.

Архіпастир навів промовистий приклад манни в пустелі — чудесної їжі, що давалася ізраїльтянам лише «на один день». Цей досвід мав навчити народ покладатися на Бога, а не накопичувати надмірне. Так само і християнин, молячись словами «хліб наш насущний дай нам сьогодні», просить не багатств, а необхідного — й водночас сповідує надію на небесну, а не земну опору.

У своїх роздумах Предстоятель ПЦУ поставив перед слухачами важливе запитання: скільки часу людина приділяє земним турботам — і скільки, порівняно з цим, духовним? «На матеріальне ми витрачаємо майже весь свій час, а на молитву, богослужіння, милосердя — значно менше», — зауважив він. Саме тому Христова притча покликана нагадати, що земні багатства — навіть найбільші — не можуть врятувати людину від смерті. Лише Бог дарує життя вічне.

На завершення Митрополит Епіфаній закликав вірян «задовольнятися необхідним, але не віддавати своє серце тимчасовим речам». Натомість варто спрямовувати сили на здобуття небесних скарбів — добрих діл, чеснот, любові до Бога і до ближніх. Бо лише той, хто збагачується в Бога, увійде у справжнє блаженне життя, що цінніше за всі багатства світу.

ДЖЕРЕЛО