У проповіді Митрополита Епіфанія молитва митаря постає як шлях до Божої милості.

Про небезпеку осуду і силу покаяння

У неділю про митаря і фарисея Православна Церква України вступає в особливий духовний простір — час внутрішньої перевірки серця, який передує Великому посту. У своїй проповіді Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній наголосив: підготовка до посту починається не з обмежень у їжі, а з очищення думок, зламу гордині та чесного погляду на самого себе.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Євангельська притча про митаря і фарисея, яку Церква читає цього дня, відкриває парадокс Божої правди. Перед Богом у храмі стоять двоє — один зневажений суспільством грішник, інший — визнаний взірець побожності. Але виходять вони з храму в зовсім іншому духовному статусі, ніж очікує людська логіка.

Фарисей молиться словами подяки, але в його молитві звучить самозвеличення і прихований осуд ближнього. Він дякує Богові не стільки за дари благодаті, скільки за власну «правильність». Митар же не наважується навіть підвести очі — його молитва коротка, але сповнена глибокого усвідомлення власної гріховності: «Боже, будь милостивий до мене, грішного».

Як підкреслив Предстоятель ПЦУ, саме смирення, а не зовнішня праведність, стає ключем до виправдання перед Богом. Митар, попри свою гріховну біографію, виходить із храму виправданим, бо визнав свою провину і довірився Божій милості. Фарисей же, виконуючи заповіді, не зміг подолати корінь усіх гріхів — гординю.

Митрополит Епіфаній звертає увагу на застереження апостола Павла: людина не має права привласнювати собі роль судді. «Хто ти, що осуджуєш чужого раба?» — ці слова апостола нагадують, що остаточний суд належить лише Христу. Гордовитий осуд ближнього, навіть під прикриттям ревності за правду, віддаляє людину від благодаті.

Водночас Церква не закликає до байдужості щодо зла. Навпаки — християнин покликаний розрізняти добро і зло, викривати гріх, але не зневажати людину. Давня святоотецька формула «люби грішника і ненавидь гріх» залишається духовним компасом для кожного, хто шукає правди без жорстокості.

Особливу увагу у проповіді було звернено на небезпеку самовпевненості. Той, хто сьогодні вважає себе непохитним, може впасти, якщо втратить смирення. І навпаки — той, хто щиро кається, як митар Закхей, отримує силу для нового життя. Благодать Божа не діє в атмосфері самозадоволення, але рясно подається тим, хто визнає свою неміч.

На порозі Великого посту Церква через цю притчу закликає кожного не порівнювати себе з іншими, а чесно подивитися в глибину власного серця. Молитва митаря стає духовним ключем до цього шляху — простою, але всеохопною формулою покаяння, яка відкриває двері Божої милості.

Бо, як наголосив Блаженнійший Митрополит Епіфаній, той, хто сам себе виправдовує, буде осуджений, а той, хто осуджує себе за гріхи, — знайде милість у Бога. І в цьому — надія кожної людини, що прагне справжнього оновлення. Амінь.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України