Слово Митрополита Епіфанія після чергової російської атаки на Київ стало не лише пастирським зверненням, а голосом сумління нації. Чому Україна чинить спротив і як у молитві — сила народу.

Чому ми не маємо права зламатися: відповідь духовного лідера

Уночі знову — вибухи, знову сирени, знову руїни й жертви. Страшні миті, які для українців стали трагічною буденністю. У своєму зверненні в соцмережах Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній висловив співчуття і скорботу за невинно вбитими внаслідок чергової російської атаки на Київ. Його слова стали не лише голосом Церкви, але й сумлінням нації.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«Ще одна жахлива ніч для Києва і України», — розпочав Предстоятель ПЦУ. І далі — правда, яка болить: загиблі мирні мешканці, поранені, знищені будинки. І знову питання, яке лунає з екранів, з уст дипломатів, з міжнародних майданчиків: чому Україна не здається, не погоджується з вимогами агресора?

Відповідь Епіфанія проста і глибока: «Ми не хочемо і не маємо права допустити, щоби нашу країну і наш народ накрила така ніч терору, руйнувань і вбивств — але вже на десятиліття». І це не просто позиція — це істина, що виросла з історичної памʼяті. Сто років тому — радянська окупація, десятиліття репресій, Голодомор, духовне нищення. Сьогодні — загроза повторення. І знову відповідь українського народу — опір.

У дописі Митрополита звучить і глибока біблійна правда. Псалом 63, який він навів, лунає як молитва і як вирок тим, хто чинить зло: «Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй… Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників». Бог не мовчатиме. Він — справедливий. Його стріла — невидима, але точна. «Вони покарають себе своїми ж словами», — каже Писання, і ми віримо, що ця Божа справедливість — неминуча.

Митрополит Епіфаній наголошує: Україна чинить спротив не через жадобу боротьби, а через любов до життя. Ми не обирали цю війну, але мусимо її пройти, щоб не допустити «ночі терору» на покоління. Допоки звучить молитва — не зламана душа народу. Допоки горить свічка в кожному серці — не зруйнований храм України.

У світі, де правда часто є жертвою політичних інтересів, голос Церкви залишається дзвоном сумління. І сьогодні він б’є на сполох. Бо ми не маємо права мовчати, коли нищиться людське життя, коли топчеться свобода, коли зневажається святе. Із вірою, молитвою, правдою — переможемо.

ДЖЕРЕЛО