У бою за Україну під Куп’янськом поліг воїн-нацгвардієць Володимир Козар — вічна пам’ять захиснику, який віддав життя за свободу рідної землі

Бережанщина втратила ще одного Героя на фронті: у Харківській області поліг у бою за Батьківщину 40-річний воїн-земляк Володимир Козар. Про цю трагічну звістку сповістили у Бережанській громаді: старший солдат Козар Володимир Юрійович служив стрільцем 7-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини 3027 Національної гвардії України. Захисник України пішов з життя від отриманих поранень 8 травня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Піщане Купʼянського району Харківської області.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Володимир Козар народився 30 серпня 1984 року в місті Бережани. Закінчив Бережанську загальноосвітню школу № 3. Після школи навчався в Тернопільській академії народного господарства за спеціальністю «Економіка підприємства». У 2006-2007 роках проходив строкову військову службу в ЗСУ. Після служби працював закордоном та був підприємцем. Володимира мобілізовано до ЗСУ в жовтні 2024 року. У скорботному смутку та горі залишились мати, батько, брат Олег. Дай їм, Боже, сили та міцності пережити цю важку втрату.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Висловлюємо найщиріші співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Володимира Козара у зв’язку з цією непоправною втратою. Нехай Господь дасть сили пережити цей біль, а Герою дарує вічний спокій. Низький уклін захиснику України. Пам’ять про його жертовність і відвагу залишиться в наших серцях назавжди.

Гірко і боляче, що ми щодня втрачаємо золоте покоління… Війна — це одне з найбільших лих, яке може спіткати людство. Війна не тільки руйнує наші міста, села, домівки, але й ламає долі людей, змінює їхнє сприйняття світу і найгірше — забирає життя… Але Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Володимира як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.