У Лозовій віддали останню шану 33-річному воїну, який поклав життя за незалежність Батьківщини, стоячи до кінця на сторожі свободи рідної землі

Байковецька громада зі скорботою провела в останню путь полеглого воїна-земляка — Міляра Федора Дмитровича, уродженця села Лозова. Захиснику України назавжди буде 33 роки.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

«Воїна проводжали односельці, небайдужі жителі громади та всі, хто прийшов віддати останню шану Захиснику України, який віддав своє життя за Батьківщину. Траурний кортеж пройшов вулицями Лозової у тиші й глибокій скорботі. Глибоко сумують за Федором дружина Христина, брат Василь, рідні та близькі. Їхній біль розділяє вся громада. Вічна пам’ять земляку-герою. Хай Господь дарує сили родині пережити цю тяжку втрату, а світла пам’ять про Федора житиме у серцях людей, заради яких він стояв на захисті нашої держави», – йдеться у дописі громади.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Федора Міляра стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Федора як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.