13-го грудня Свята Православна Церква вшановує пам’ять апостола Андрія Першозваного. Андрій народився у Віфсаїді, на північному узбережжі Галілейського озера.

У ранньому віці Андрій вирішив присвятити себе служінню Богові. Подорослішавши, він не одружився, а став учнем пророка Іоана Хрестителя. Коли святий Іоан Хреститель вказав на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, Андрій пішов за Христом. Також він привів до Христа свого брата апостола Петра. Андрій став першим із дванадцяти покликаних учнів Христа, і саме тому отримав ім’я Первозванного.

За свідченням євангеліста Марка, апостол Андрій був одним із тих чотирьох учнів, яким Ісус відкрив долі світу на Єлеонській горі.

Дванадцять апостолів Ісуса розділили між собою країни, куди вони понесуть людям євангельську проповідь, обертаючи їх у християнську віру. Святому Андрію дісталися країни Малої Азії, Чорноморського узбережжя, Фракія, Македонія, Скіфія.

На місці майбутнього Києва апостол поставив хрест, звернувшись до своїх учнів зі словами: “На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков”. Просуваючись далі на північ, апостол Андрій також поставив хрест на місці майбутнього Новгорода. А в майбутньому Константинополі він заснував християнську Церкву.

Останнім містом, куди прийшов апостол Андрій Першозваний, було грецьке місто Патрас. Незважаючи на чудеса зцілень і воскресінь, Патрський правитель чинив опір християнській вірі і в гніві наказав стратити апостола Андрія.

У 70-х роках Андрій Першозваний прийняв мученицьку смерть на косому хресті у вигляді літери «Х», який згодом отримав назву Андріївського хреста. Цей хрест використовується в символіці і геральдиці багатьох держав.

На місці розп’яття святого апостола було споруджено величний Собор Андрія Першозваного, найбільший храм у Греції. Приблизно за 3 століття мощі святого апостола Андрія Першозваного перенесли до Константинополя і помістили в храмі Святих Апостолів поряд із мощами святого апостола і євангеліста Луки та апостола Тимофія.