Ікона Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» прославилась чудотворенням в 1688 році. Рідна сестра патріарха Іоакима (1674-1690 рр.) Євфимія, довгий час хворіла невиліковною хворобою. Одного разу вранці, під час молитви, вона почула голос: «Євфиміє! Йди в храм Преображення Сина Мого, там є образ, званий «Всіх скорботних Радість». Нехай священик відслужить молебень з водосвяттям, і отримаєш зцілення від хвороби». Євфимія дізнавшись, що така ікона дійсно є в храмі Преображення на Ординці, виконала повеління Пресвятої Богородиці – і зцілилась.

Це стало 24 жовтня 1688 року. Ікона Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» славиться великою кількість чудес. Цей чудотворний образ належить до найбільш шанованих серед безлічі ікон Цариці Небесної. Слід сказати, що існує багато списків із цієї ікони які також прославились великою кількістю чудес, бо Пресвята Владичиця Діва Богородиця через Свої чудотворні ікони подає зцілення від душевних і тілесних хвороб всім, хто з вірою приходить і звертається до неї в своїх молитовних зітханнях.
Один із списків ікони «Всіх скорботних Радість» знаходиться в Свято-Покровському кафедральному соборі м. Рівне.

Ще на початку 90-х років ХХ ст. відомий священнослужитель – протопресвітер Сергій Кульчинський, який у 50-60-х роках служив у північних районах Росії (Архангельська область), куди висилали політичних, репресованих з усіх куточків радянської імперії, передав до Степанівського храму Рівного старовинну коштовну ікону Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість». В кіот цієї ікони було вкладено мощевика у вигляді хреста, я якому знаходилися мощі – нижня фаланга пальця (перста) руки невідомого святого.

При побудові Свято-Покровського собору ця ікона була перенесена до нового собору і з того часу постійно знаходилася у вівтарі нижнього храму. Пізніше, за допомогою рідних покійного вже протопресвітера Сергія Кульчинського, було з’ясовано, що ця ікона і мощі були передані отцю Сергія старшою жінкою, яка знаходилася при смерті та спеціально запросила священика для передачі йому цінних церковних реліквій. Жінка ця, на жаль, ім’я її вже ніхто не пригадає, була представницею аристократичного роду. Під час більшовистських репресій її було вислано до північних районів Росії, де вона й померла. Протопресвітер Сергій Кульчинський від цієї жінки дізнався, що у мощевику знаходиться частка мощів святого великомученика й цілителя Пантелеймона і цю святиню помираюча жінка заповідала зберігати українському священикові, який пізніше передав її до православного храму.

Молитва, яку читають перед іконою Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість»

О, Пресвята і Преблагословенна Діво, Владичице Богородице! Призри милостиво Твоїм оком на нас, майбутніх перед святою іконою Твоєю, що з розчуленням моляться Тобі: збудуй нас із глибини гріховної, просвіти розум наш, затьмарений пристрастями, і вилікуй вирaзки душ і тіл наших. Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім Тебе, Владичице.

Ти знаєш всі немочі і гріхи наші, до Тебе прибігаємо і співаємо: не залиш нас Твоєю небесною поміччю, але стань нам повсякчас і Твоїм невимовним милосердям і щедротами спаси і помилуй нас, тих, хто гине.

Даруй нам виправлення гріховного життя нашого і визволи нас від скорбот, бід і хвороб, від смeрті, пeкла і вічнoї мyки. Ти бо, Царице і Владичице, швидка Помічниця і Заступниця єси всім припадаючим до Тебе і міцний Прихисток грішників, що каються.

Подай нам, Всепрощаюча Діво, християнський кінець життя нашого мирний і непостидний і сподоби нас Твоїм клопотанням вселитися у обителях небесних, і де невпинно глас святкують радістю славить Пресвяту Трійцю, Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресслужба Тернопільської єпархії ПЦУ