Після майже двох років очікування родина воїна Руслана Бенча із села Гутисько отримала підтвердження — тіло сина, чоловіка, батька повернулося додому завдяки аналізу ДНК

26 років назавжди залишиться захиснику з села Гутисько, що на Бережанщині. Руслан Бенч загинув у бою ще в серпні 2023 року, проте лише у червні 2025 року після репатріації та збігу ДНК тіло воїна змогли повернути додому. Руслан вважався зниклим безвісти майже два роки.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Про втрату Захисника України повідомила директорка Підвисоцького заводу будматеріалів Галина Слюсарська. «Руслан повертається у рідну домівку, але «на щиті. Втрата, важка, болісна. Ще один мужній захисник, ще один молодий сокіл полинув на Небо… Ще одна мама запнула чорну хустину, бо сонце її згасло…», – йдеться у повідомленні.

Руслан Бенч закінчив Підвисоцьку школу, навчався в Рогатинському аграрному коледжі. Після цього працював на Підвисоцькому заводі будівельних матеріалів. Також деякий час перебував на заробітках у Польщі.

Руслана Бенча мобілізували 3 лютого 2023 року. Він проходив навчання і служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Зв’язок із ним обірвався 19 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка Куп’янського напрямку. Після цього він вважався зниклим безвісти. У червні 2025 року тіло воїна було репатрійоване до України. 9 червня відбулося підтвердження особи через аналіз ДНК.

У загиблого воїна-земляка залишилися батьки, брат, сестра, племінники, дружина та маленький син. «Мамина і татова гордість, синова впевненість, сестрина і братова підтримка, для дружини — кохання її життя і тепер — невимовний батьківський біль…», – написала Галина Слюсарська.

«Сміливий, добросовісний та врівноважений, чуйний, надійний друг, на допомогу якого завжди могли розраховувати… Життя Руслана обірвалося. Він був справжнім. Ніколи не скаржився, не нарікав, був воїном – скрізь і завжди».

Чин похорону воїна відбувся 14 червня 2025 року в рідному селі Гутисько.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам`яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Гірко і боляче, що ми щодня втрачаємо золоте покоління… Війна — це одне з найбільших лих, яке може спіткати людство. Війна не тільки руйнує наші міста, села, домівки, але й ламає долі людей, змінює їхнє сприйняття світу і найгірше — забирає життя… Але Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Олександра як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.