22 червня в Україні вшановують пам’ять жертв Другої світової війни. Сьогодні ми молимося не лише за полеглих у воєнних діях, але за всіх, чиї життя були зруйновані, понівечені й назавжди змінені війною.
На жаль, сьогодні для українського народу війна – це не болісний спогад 80-річної давнини, але, внаслідок дій сусіда-агресора, сумна реальність. Число жертв нової неоголошеної війни, розпочатої Росією, вже зараз вимірюється тисячами полеглих і десятками тисяч переселенців. Так чи інакше ця війна зачепила кожного українця.
“Війна – явище, невластиве природі людини, якою її створив Господь: чистою, жертовною, смиренною, доброю та люблячою. Розбрат та війни походять від гріховності людини, спричиненої первородним гріхом, але якій ми здатні опиратися. І світ не знав би воєн, якби людство дослухалося до слова Божого, плекаючи в собі чесноти та чинячи супротив злу.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв найбільшої війни ХХ-го століття. Жертви Другої світової війни – це не лише 10 мільйонів загиблих, але й усі, чиї життя спаплюжила і понівечила ця кривава круговерть, що прокотилася Україною із заходу на схід і назад. Жителі спалених і зруйнованих міст і сіл, люди, що втратили своїх близьких, своє майно, вимушені переселенці й емігранти, жертви концтаборів та терору – усіх їх ми нині згадуємо у наших молитвах.
В Україні дні вшанування пам’яті жертв Другої світової війни незмінно проходять під гаслом «Ніколи знову!» Ми свідомі, що ці людиновбивчі злочини у жодному разі не мають бути ані повторені, ані забуті, і що людське життя є великою цінністю, за збереження якої кожен із нас несе відповідальність.
На жаль, не всі виносять уроки з минулого. Сьогодні на Сході України знову точиться війна, вже у ХХІ столітті спричинена загарбницькими прагненнями Росії. Війна, в якій гинуть наші брати й сестри, війна, що не має жалю та не розрізняє правих і винуватих, яка насильно відбирає дар Божий – людські життя. Зі словами «Ніколи знову!» та Божим благословенням наші воїни їдуть на схід, в окопи – щоби не дозволити агресорові безкарно анексувати, окупувати, відбирати чуже та нищити те, до чого він не зміг дотягнутись. Щоби фронт війни не прокотився через усю Україну, залишивши по собі попіл, біль і сльози. Ніколи знову.
Молімося сьогодні за жертв війни в Україні та благаймо Господа, щоби в нашому спільному домі запанували перемога і справедливий мир” – закликав Блаженніший Митрополит Епіфаній.
Усяка агресивна війна є злом, і той, хто розв’язує бойові дії з корисливих мотивів, заздрості чи гордині, грішить перед Господом. Та обороняючи Україну від агресора, українські воїни вступили у війну вимушено, щоб немовби живим щитом закрити нас, своїх братів і сестер, зберегти те цінне і важливе, що залишилося в тилу. Ми захищаємо правду, і з Божою допомогою здобудемо справедливий мир для України.
Тож молімося сьогодні за жертв війни та просімо Господа про мир і єдність для нашої держави!