Від Почаєва і Кременця до Луцька: Волинська православна богословська академія відзначила 230 років духовної освіти

Сьогодні, 10 жовтня, Луцьк молився і святкував. У день Собору Волинських святих Волинська православна богословська академія відзначила свій Актовий день. Цьогоріч свято особливе, адже духовній школі виповнилося 230 років.

Для Тернопільщини це свято зовсім не чуже. Серед святих землі Волинської — почаївські подвижники, а Почаївська гора стоїть на нашій землі. А понад шість десятиліть, з 1836 по 1902 рік, Волинська духовна семінарія працювала в Кременці. Тож свято волинських братів є частиною і нашої спільної історії.

Літургія в кафедральному соборі Святої Трійці

Урочистості розпочалися Божественною літургією в кафедральному соборі Святої Трійці у Луцьку. Богослужіння очолили митрополит Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич) та митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко). Разом із ними предстояли архієпископ Житомирський і Поліський Володимир та єпископ Рівненський і Сарненський Гавриїл. До архієрейського служіння долучився також єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност.

Ієрархам співслужили ректор академії протоієрей Володимир Вакін та викладачі. Разом молилися представники духовних шкіл Православної Церкви України і гості свята.

Після Літургії звершили молебень. Відтак відбулася урочиста посвята першокурсників. Для вчорашніх абітурієнтів цей день став першим кроком на шляху до священства.

Собор святих землі Волинської

Актовий день академії припадає на свято Собору Волинських святих. Цього дня Церква згадує подвижників, які просяяли на Волині або були пов’язані з нею своїм служінням.

Серед них — святитель Амфілохій, єпископ Володимир-Волинський. Він очолив волинську кафедру в 1105 році. Земний шлях святитель завершив у Києво-Печерському монастирі в 1122 році. Його пам’ять Церква також вшановує саме 10 жовтня.

До Собору належать і почаївські подвижники — преподобний Іов, ігумен Почаївський, та преподобний Мефодій Почаївський. Преподобний Іов понад двадцять років очолював Дубенський монастир, а згодом став ігуменом у Почаєві. Він ревно обстоював православну віру в тяжкі часи після Берестейської унії. Преподобний спочив у 1651 році, а його нетлінні мощі віднайшли через вісім років.

До волинського сонму святих належать також святий князь Федір Острозький, праведна Іуліанія Ольшанська і святитель Петро Могила. Серед них і преподобномученик Афанасій Берестейський, який віддав життя за православну віру.

Тож духовна школа не випадково святкує свій день разом із цими святими. Академія ніби звіряє своє покликання з життям тих, хто освятив цю землю молитвою і стоянням у вірі.

«Бути світлом для світу»

Святкування продовжилося в актовій залі академії. Митрополит Олександр привітав ректора, адміністрацію, викладачів, студентів і гостей зі святом та ювілеєм. Владика побажав академічній родині щедрих Божих милостей, наполегливості, старанності й натхнення.

«Кожен із тих, хто приходить до духовної школи, я певен, має і своє покликання», — наголосив митрополит Олександр.

За словами архієрея, щоб бути вірним цьому покликанню, людина просвічується освітою, а особливо богословською. Адже людина створена за образом і подобою Божою.

«Кожен із нас, маючи просвітне серце і розум, буде тим, хто буде світити», — сказав владика.

Митрополит нагадав євангельські слова Христа про світло, яке має сяяти перед людьми. Ці слова, підкреслив він, звернені до кожної людини, а надто до священників. Звертаючись до студентів, архієрей назвав їх майбутніми пастирями Церкви Христової. Їхнє завдання, за словами владики, — своїм прикладом і своїм життям «бути світлом для світу».

На знак підтримки митрополит Олександр передав академії добірку книг. Цей дарунок продовжує давню традицію. У 2019 році владика подарував духовній школі факсимільне видання Пересопницького Євангелія. У 2022 році бібліотека академії отримала від нього факсимільне видання Мазепинського Євангелія. Сьогодні в академічній бібліотеці діє іменний фонд митрополита Переяславського і Вишневського Олександра.

Від Острога до Луцька: 230 років шляху

Історія Волинської духовної школи почалася в 1796 році в Острозі. Семінарію відкрив єпископ Варлаам (Шишацький) у приміщенні Преображенського монастиря.

Шлях школи ніколи не був легким. У 1821 році пожежа знищила семінарські будинки. Згодом семінарію перевели в Аннопіль, а з 1836 року вона перебралася до Кременця. Тут вона розміщувалася в корпусах колишнього Волинського ліцею, де й сьогодні навчається кременецька студентська молодь. Восени 1902 року духовна школа переїхала до Житомира.

Після Другої світової війни волинська духовна освіта відродилася в Луцьку. У 1945 році тут відкрили пастирські курси, а наступного року їх перетворили на семінарію. За двадцять повоєнних років школа випустила понад п’ятсот священників.

Проте безбожна влада не могла терпіти живої віри. Навесні 1964 року семінарію закрили. Здавалося, традицію обірвано назавжди.

Та в жовтні 1990 року в Луцьку відкрилося духовне училище. Уже за рік воно знову отримало статус семінарії. Сьогодні це Волинська православна богословська академія — заклад вищої духовної освіти Православної Церкви України.

Пастирі для суспільства, яке воює

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл формулює місію академії коротко і ясно. «Ми виховуємо пастирів для Церкви і відповідальних лідерів для суспільства», — каже владика.

Ректор академії протоієрей Володимир Вакін так говорить про свою викладацьку спільноту. «Професорсько-викладацька корпорація Академії — це сплав досвіду багатолітньої традиції та завзяття нового подиху», — переконаний отець ректор.

Ця відповідальність сьогодні має дуже конкретне обличчя. З 2024 року академія готує капеланів для лікарень і шпиталів за програмою «Клінічне душпастирство». Духовним натхненником програми є митрополит Михаїл.

У вересні 2026 року відбувся вже четвертий випуск слухачів. Випускники здобули професійну кваліфікацію «Капелан в охороні здоров’я». Практичні заняття для них провели фахівці психологічної підтримки Оперативного командування «Захід». Священники вчилися говорити з пораненими воїнами та ветеранами у шпиталях.

Така опіка охоплює не лише пацієнтів. Вона поширюється на їхні родини і на медичний персонал. Мами, дружини й діти поранених захисників потребують поруч священника, який уміє вислухати і підтримати.

Війна торкнулася й самої академічної родини. Цього літа академія попрощалася зі своїм випускником Андрієм Малим, який загинув на війні. Пам’ять про нього — ще одне нагадування, якою ціною сьогодні дається свобода.

Спадщина, яка живе в людях

Двісті тридцять років тому в Острозі першим учням відкрилися двері семінарії. Сьогодні в Луцьку присягу вірності покликанню складають нові першокурсники. Між цими подіями — переїзди, пожежі, закриття і відродження.

Незмінним лишилося головне — виховання пастирів, готових служити Богові й людям. Саме такі священники потрібні сьогодні в кожному місті й селі. Їх чекають родини воїнів, поранені захисники, діти, які зростають у воєнний час.

Волинь і Тернопільщина пов’язані не лише сусідством, а й спільною духовною історією. Почаївські подвижники і кременецькі сторінки волинської семінарії — це частина нашої пам’яті. Тож сьогодні ми разом із волинськими братами дякуємо Богові за 230 років світла віри і знання.