У скорботну ніч під звуки сирен, думки занурюють нас у сумний реалізм: 31-річний воїн з Тернопільщини не одужав від тяжких поранень, отриманих на полі бою. Його серце зупинилося від болю та страждань у військовому госпіталі.

Світла спадщина, яку він залишив, тепер стає невимовним доказом самовідданості та відданості військовій службі. Сьогодні сумний дзвін забив над Тернопільською областю, підкреслюючи важкість та непередбачуваність кожного дня на передовій.

Військова втрата – це втрата для всієї громади. Підволочиська селищна рада з глибоким сумом поділилася вісткою, яка тісно заплела обійми співчуття та туги. Звістка про те, що ще одне життя віддано заради миру та незалежності, переходить у слова, що обтяжують серце гірким відчуттям.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Битва за життя військового не завдала плодів. Важкі травми, отримані в ході бойового завдання, виявились непереборними. Серце, що пульсувало в такт боротьбі і відваги, зупинилося в тиху, сумну ніч. Воїна душа відійшла до Небесного війська, залишивши свій слід у військовому братстві та серцях тих, хто пам’ятатиме подвиг героя на землі.

Солдат 116-тої окремої механізованої бригади Сухопутних військ України, Чурілов Олександр Володимирович, 1992 року народження, став Героєм на передовій і пожертвував своїм життям заради вітчизни. Його ім’я залишиться у списку тих, хто завжди буде пам’ятати та шанувати тих, хто захищав свою Батьківщину.

Важка, але неминуча ціна, яку вимагає війна, стала нагадуванням про те, що Україна втрачає і платить смертями своїх дітей та стражданнями батьків, рідних, побратимів.

Співчуваємо рідним та близьким Чурілова Олександра Володимировича та всім, хто поділяє біль цієї непоправної втрати. Хай він завжди залишиться в пам’яті як військовий Герой, який пожертвував життям заради своєї Батьківщини.

Просимо молитов, за воїна, що повернувся на щиті додому…