Стаття розглядає значення та символіку дня пам’яті святих Маккавеїв в Православній Церкві, пояснює походження звичаю освячення маку та інших атрибутів та висвітлює сучасне ставлення до цього свята.

Від релігійної традиції до забобонів – розкриття значення свята

За декілька днів, Православна Церква, молитовно згадуватиме Винесення чесних древ животворчого Христа Господнього та вшановуватиме пам’ять мучеників Старого Завіту — святу родину Маккавеєвих.

За благочестивою традицією, після Літургії цього дня відбувається освячення води та меду нового врожаю. Однак у нашого народу вкоренився звичай саме у день памʼяті мучеників Маккавеїв приносити в храм для освячення ще й макові стручки.

Чому день памʼяті святих, які постраждали за віру в Істинного Бога, народна свідомість міцно пов’язала з рослиною?

Для початку розберімось з етимологією слова «маккавей», яке в українській вимові, певною мірою, співзвучне зі словом «мак». Втім, як нам відомо, в нашій мові таких співзвуч чимало, однак це не означає схожість.

Вважається, що мученики Маккавеєві успадкували таке прізвисько від славного Іуди Маккавея, сина священика Маттафії, який встав на захист віри та вітчизни під час гоніння сирійського царя Антіоха Епіфана. Згодом це прозвання поширилося на всіх захисників й сповідників віри під час гонінь нечестивого царя. В основі цього прізвиська лежить єврейське слово «маккавет», що означає «молот» і до маку не має ніякого відношення.

Походження звичаю освячувати мак саме у день памʼяті мучеників Маккавеєвих, звичайно, можна виправдати тим, що зі старозавітних часів у Церкві існує традиція освячувати новий урожай і приносити частину його у жертву Богу.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Найгірше, що може бути у цьому невинному на перший погляд звичаї, що люди головне значення надають другорядному, а те, що має бути на першому місці відсувають на другий план – акцент зміщується з Христа і мучеників на мак.

Люди в давні часи приносили плоди Господу з почуття вдячності за щедрий урожай. Проте у наш час люди більшою мірою освячують плоди не для того, щоб висловити хвалу та вдячність Господу, а тому, що так робили наші предки, а здебільшого, щоб використати їх у своїх корисливих цілях.

Часто забобонні люди посипають освяченим маком будинок для «захисту від відьом», кладуть до покійника, «щоб він не шкодив людям». Дівчата посипають ним хлопців, наївно вважаючи, що «мак» захистить від розставання.

Ми бачимо, що всі зусилля спрямовуються не на те, щоб бути з Господом, Який і без цих речей береже своїх вірних чад від усього злого, а на те, щоб отримати від Бога якийсь оберіг від зла. Бог людям не потрібен, потрібна для захисту певна матеріальна річ! Це і є в чистому вигляді марновірство, коли звичайним предметам люди приписують надприродні властивості.

Зрозуміло, немає нічого поганого в тому, щоб освятити трави, плоди чи інші приношення, якщо це нам нагадує про Бога, про Його милість до нас, якщо освяченні атрибути не займають головного місця у нашому житті. Однак, якщо наше ставлення до освяченого буде не благоговійним, якщо ми будемо використовувати його в неналежних цілях, то таке освячення не принесе користі для душі.

Тому памʼятаймо, що в Церкві «дня маку» не існує, а є день памʼяті святих мучеників Маккавеєвих. Будемо намагатися ретельніше підходити до вивчення історії православних свят, щоб не стати жертвою забобонів.

Будемо прагнути, щоб відвідування храму у певні дні не перетворювалося в похід за черговим освяченим атрибутом (вербою, водою, маком, медом), але щоб ми, прийшовши у храм шукали насамперед зустрічі з Живим Богом.