25 січня, за Новоюліанським календарем, віряни Православної Церкви вшановують святителя Григорія Богослова та інших святих, чия доля пов’язана з цією датою. Дізнайтеся про велике духовне служіння та подвижницький шлях архієпископа Константинопольського, який залишив глибокий слід у історії Церкви

Вшанування пам’яті і духовний спадок великого проповідника, святителя Григорія Богослова

Сьогодні, 25 січня за Новоюліанським календарем, Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського (389 р.), та мучениці Філіцати та її синів Януарія, Фелікса, Филипа, Сильвана, Олександра, Віталія і Марціала (164 р.). Також в цей день згадується преподобний Поплій Сирійський (380 р.), преподобний Мара, співець (бл. 430 р.), та ікона Божої Матері “Утамуй мої печалі”.

25 січня – день святителя Григорія Богослова.

Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський, народився у християнській родині знатного роду в 329 році в місті Аріанза (недалеко від міста Назіанза Каппадокійського). Батько його, також святитель Григорій, був єпископом Назіанським. Мати, свята Нонна, молила Бога за сина, давши обітницю присвятити його Господеві. Святий Григорій одержав повну і всебічну освіту: після домашніх занять із досвідченим викладачем риторики Амфілохієм, він вчився в школах Назіанза, Кесарії Каппадокійської, Олександрії. Потім для завершення освіти майбутній святитель відправився до Афін. Шість років провів святитель в Афінах, вивчаючи там риторику, поезію, геометрію та астрономію. Разом зі святим Григорієм навчався святий Василій, майбутній архієпископ Кесарії Каппадокійської. Дружба, закладена ще в школі Кесарії, виросла в глибокі духовні узи.

По завершенні освіти святий Григорій залишався деякий час в Афінах і викладав красномовство. У 358 році святий Григорій таємно залишив Афіни і повернувся до батьків у Назіанз. Тут він, майже в 30-річному віці, прийняв від свого батька святе Хрещення. На запрошення святого Василія він пішов у пустелю для монашого, аскетичного подвигу. Але на вимогу батька святий Григорій в 361 році повернувся в Назіанз і прийняв сан пресвітера. Однак, відчуваючи, що для нього незмірно ближче усамітнення і безмовна молитва, ніж пастирська діяльність, святий Григорій знову поспішив у пустелю до святого Василія. Там, на самоті, він зміцнився духом, знайшов сили повернутися до пастви і з честю виконувати свій обов’язок.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

У 378 році Антіохійський Собор запросив святителя Григорія допомогти Константинопольській Церкві, яка в той час більш ніж будь-яка інша була спустошена єретиками. Отримавши згоду святителя Василія Великого, святитель Григорій прибув до Константинополя. У 379 році він почав служити й проповідувати в невеликий домашній церкві своїх родичів, яку назвав на честь Воскресіння Христового.

На початку 379 року візантійським імператором став Феодосій, який, на відміну від свого попередника Валента (помер 9 серпня 378 року), протегував нікейцям, а не аріанам. Константинополь протягом сорока років був у руках аріан, яким належали майже всі храми, включаючи храм Святої Софії.

За підтримки Олександрійського Патріарха Петра (373-380) і Константинопольського імператора Феодосія (379-395) святитель Григорій Богослов був поставлений Патріархом Константинопольським і затверджений у цьому сані II Вселенським Собором в 381 році. Однак зведення святителя Григорія на Константинопольську кафедру викликало невдоволення з боку Єгипетських і Македонських єпископів, що викликало смуту і незгоду в Церкві. Щоб вгамувати церковну бурю, святий Григорій вирішив залишити кафедру і піти з Константинополя. Ні вмовляння імператора, ні прохання кліриків не зламали волі святителя. Він пішов у родовий маєток в Аріанзі і перебував там у чернечих подвигах.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Святитель Григорій вів суворий подвижницький спосіб життя: ходив босими ногами, носив старий одяг; їжею для нього служили хліб та овочі, питтям — вода.

25 січня (7 лютого за новим стилем) 389 року святитель Григорій Богослов представився до Господа, залишивши для науки православним велику богонатхненну спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.

Святий Григорій був похований в м. Назіанзі. У першій половині V ст. на честь його в Константинополі був побудований храм і перенесені його мощі. У 950 р. мощі святого Григорія були розділені: одна частина їх покладена була в храмі Апостолів, інша — в храмі св. Анастасії. Є його мощі по цей час і в Римі, в соборі Св. Петра.

Молитва святителю Григорію Богослову:

О, великий і преславний святителю Христовий, усієї Вселенської Церкви вчителю, богомудрий провідник, православ’я міцний проповіднику та поборнику, преблаженний отче Григорію! Подивися з неба на нас, смиренно до Тебе молитву підносячих, і умоли Господа Бога нашого, бо ти був вірний на землі служитель, нехай дарує нам віри правдивої збереження, Церкви Святої слухняність, життя нашого виправлення, і у всіх потребах, скорботах та спокусах швидку допомогу, терпіння та підтримку. Даруй нам Твоє святе благословіння, щоб ним ознаменовані, у всі дні життя богоугодно у мирі та покаянні прожили і у Царство Небесне сподобитися разом з тобою увійти і з усіма святими Першопочаткову Трійцю оспівували і славили, Отця і Сина і Святого Духа, на віки вічні. Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія