Тридцять вісім років тиші, посту й молитви — життя преподобної Єфросинії стало символом чистоти й віри.

Та, котра навчила: святість не потребує свідків, щоб бути істинною

У час, коли слава і зовнішній успіх стали для багатьох мірилом вартості, Церква нагадує нам про святу, яка обрала зовсім інший шлях — шлях тиші, молитви та самозречення. 25 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Єфросинії Олександрійської — подвижниці, яка віддала своє життя Богові, заховавши свою святість від людських очей.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Народжена на початку V століття в знатній і благочестивій родині Александрії, Єфросинія з дитинства пізнала силу віри. Її батько Пафнутій був глибоко віруючою людиною, часто відвідував монастир, де ігумен став його духовним наставником. Проте саме в той монастир через кілька років прийде його власна дочка — під виглядом ченця Ізмарагда.

Коли батько вирішив видати Єфросинію заміж, вона вже носила в серці інше покликання — не до земного шлюбу, а до союзу з Христом. Таємно прийнявши чернечий постриг, вона покинула дім і, переодягнувшись чоловіком, оселилася в чоловічому монастирі, щоб цілковито присвятити себе молитві.

Тридцять вісім років преподобна прожила у смиренні, пості й тиші. Ніхто з братії не знав її таємниці. Лише перед смертю вона відкрила своє ім’я батькові, який приходив до неї багато разів за порадою, навіть не здогадуючись, що перед ним — його власна донька.

Єфросинія показала світові, що святість — це не зовнішній чин, не становище й не слава. Це вірність Богові, навіть коли тебе ніхто не бачить. Її подвиг — це приклад для кожного, хто прагне зберегти серце чистим і вірним, незважаючи на спокуси світу.

Її життя — тиха проповідь про те, що справжня свобода не в тому, щоб бути видимим, а в тому, щоб бути вірним. І сьогодні, коли ми знову шукаємо глибини у поверхневому світі, слова молитви нагадують: «Преподобна Єфросиніє, навчи нас берегти серце чистим і схованим у Бозі».

Молитва преподобній Євфросинії Олександрійській

О, свята преподобна мати наша Євфросиніє! Нині світлу пам’ять твою , розчуленими серцями взиваємо тобі: ти послухавшись благого Учителя Господа нашого Ісуса Христа, що говорив в Євангелії: Хто любить отця чи матір більше Мене, не є Мене достоїним, та хто не відречеться всього свого майна, не може бути Моїм учнем, і всм житієм своїм послідувала ти Йому. Випроси нам, мати наша Євфросиніє, сили і дійства Святого Духа, щоб викорінити будь-який гріх в нас існуючий та вчини душі наші в храмі Божому; запаливши серця наші любов’ю до Господа щоб виконати вустами нашими  висловлювання Його і звершити хотьбу нашу перед лицем Божим у всякому благочесті та чистоті, щоб небесними заступництвом твоїм спасенні побачимо славу Божу, славлячи Отця і Сина і Святого Духа на віки віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія