Пам’ять святого великомученика Пантелеймона Православна Церква вшановує 9 серпня. Він вважається покровителем всіх лікарів, люди часто звертаються до нього з молитвами за хворих та немічних.

Майбутній цілитель народився в місті Нікомидії в сім’ї знатного язичника, але мати його була ревною християнкою. Батьки назвали сина Пантолеоном. З народження вона виховувала сина в християнські вірі, але померла, коли Пантолеон був ще юнаком. Батько віддав його в язичницьку школу та на навчання до лікаря Єфросина. Пантолеон був надзвичайно здібним учнем і легко навчався лікарські майстерності.

Правитель Максиміан, дізнавшись про юного і талановитого лікаря, захотів бачити його при своєму дворі. Тоді ж у Нікомидії проживав священномученик Єрмола, який розповів Пантолеону про християнську віру. Майже щодня священномученик Єрмолай відкривав для юнака християнство. Одного разу Пантолеон побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка, та почав сердечно молитись про воскресіння померлого та знищення змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки.

Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон. З часом святий Пантелеймон підготував свого батька, знатного язичника, до святого хрещення. Коли батько побачив, як син зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а юнак присвятив своє життя стражденним, хворим, немічним і жебракам. Він безкорисливо лікував всіх, що зверталися до нього, зцілюючи їх. Він відвідував у темницях християн, якими були переповнені всі тюрми, і лікував їх від ран. Незабаром чутка про милостивого лікаря поширилася по всьому місту. Жителі міста та околиць залишили інших лікарів та звертались лише до святого Пантелеймона.

Заздрісні лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує християнських в’язнів. Розчарований імператор Максиміан просив спростувати донос і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином та зцілив одного чоловіка. Розгніваний Максиміан наказав стратити зціленого чоловіка, а святого Пантелеймона віддати на жорстокі тортури.

Господь з’являвся святому перед стражданнями та зміцнював його. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, вкидали в море з каменем на шиї. У всіх катуваннях великомученик залишався неушкодженим.

Імператор вирішив кинути святого великомученика Пантелеймона на розтерзання диким звірам у цирку на очах у декількох сотень людей. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі, вражені побаченим, піднялися з місць і почали кричати: «Великий Бог християнський!» Розгніваний Максиміан наказав воїнам вбити мечами всіх, хто славив Христа, а святому Пантелеймону відрубати голову.

Святого привели на місце страти і прив’язали до дерева. Він став молитися, а один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск, і не завдав жодної рани. Коли святий закінчив молитву, то почувся Голос, що назвав великомученика на ім’я і покликав у Небесне Царство. Почувши Голос з Неба, воїни впали перед святим мучеником на коліна і стали просити пробачення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора. Воїни зі слізьми попрощалися зі святим, цілуючи його.

Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Маслина, до якої був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилася плодами. Багато присутніх при страті увірували в Христа. Тіло святого, кинуте в багаття, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами († 305). Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Провіан бачили його страту і чули Голос з Неба. Вони написали оповідання про життя, страждання і смерть святого великомученика.