Дізнайтеся про життя і долю рідних братів Бориса і Гліба, які стали першими святими Київської Митрополії та Вселенського Патріархату. Вони вирізнялись милосердям, благочестям і готовністю жертвувати ради віри та братолюбства. Дізнайтеся, як їхня доля пов’язана зі звіряним братом Святополком і як їхні мощі стали об’єктом шанування та чудес.

Життя, подвиг та спадок святих князів Київської Русі

Рідні брати, благовірні князі Борис і Гліб (у хрещенні Роман і Давид) – це перші святі, канонізовані як Київською Митрополією, так і Вселенським Патріархатом. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Київського Володимира, народилися незадовго до Хрещення Руси і були виховані у християнському благочесті.

Обидва брати були гарно освіченими, вирізнялися милосердям і сердечною добротою. Їхня мати – візантійська принцеса Анна, сестра імператора Василія II, з якою князь Володимир Великий одружився наприкінці 80-х років Х століття. Після смерті батька, не бажаючи брати участі у міжусобних війнах за великокнязівський престол, Борис і Гліб були вбиті на замовлення свого підступного зведеного брата – Святополка Окаянного.

За князем Борисом вбивці прийшли, коли він молився у своєму наметі на березі річки Альти, вони зранили його списами і повезли ще живого до Києва. Але по дорозі варяги вбили його мечем, тож тіло князя Бориса поховали у Вишгороді. Князь Гліб дізнався про вбивство брата і засмучений, не бажаючи воювати зі Святополком, чекав на власну смерть, яка спіткала його біля річки Смядини.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Згодом Святополк поплатився за братовбивство, під час війни з Ярославом Мудрим він загинув. Князь Ярослав подбав про те, щоб розшукати останки святого Гліба, котрі були впродовж 4 років непоховані, та звершив їх поховання у Вишгороді, у храмі на честь святого Василія Великого, поряд із мощами святого князя Бориса. Через деякий час храм цей згорів, але мощі святих братів залишилися неушкодженими, біля них відбувалося багато чудотворень. У 1026 році на тому місці Ярослав Мудрив спорудив новий великий кам’яний храм. За подвиг самозречення і братолюбства Борис і Гліб сподобились прославлення у лику святих, а їхнє пошанування, як жертовно відданих Божому закону любові, поширилося віддавна і триває протягом тисячоліття.

Святі мученики Борисе і Глібе, моліть Бога за нас!