Історія благочестивої вдови Софії і її трьох дочок, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Ця рухлива оповідь розповідає про їхню відвагу та віру в Христа, які провадили їх через страшні муки і дали світу живий приклад духовної міцності.
Мучениці II століття, що залишили незабутнє свідчення віри
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.), В Римі жила благочестива вдова Софія. У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховувала їх у любові до Бога, навчаючи не привʼязуватися до земних благ. Свята Софія і дочки її не приховували своєї віри в Христа і відкрито сповідували її перед усіма.
Чутки про приналежність до християнства цього сімейства дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і виховуючу їх матір. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господу Ісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не злякатися майбутніх мук і смерті. Коли ж святі діви з матірʼю стали перед імператором, всі присутні здивувалися їхньому спокою: здавалося, що вони були покликані на світле торжество, а не на катування. Закликаючи по черзі сестер, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви залишалися непохитними.
Тоді імператор наказав жорстоко мучити їх: святих дівиць палили на залізній решітці, кидали в розпечену піч і в казан з киплячою смолою, але Господь Своєю Невидимою Силою зберігав їх. Молодшу, Любов, привʼязали до колеса і били палицями, поки тіло її не перетворилося в суцільну криваву рану. Переносячи небачені муки, святі діви прославляли свого Небесного Жениха і залишалися непохитними у вірі. Святу Софію піддали іншому, важкому, катуванню: матір була змушена дивитися на страждання своїх дочок. Але вона проявила незвичайну мужність і весь час переконувала дочок терпіти муки в Імʼя § Небесного Нареченого.
Софія поклала останки їх у ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа біля могили дочок і, нарешті, віддала там свою душу Господу. Віруючі поховали тіло її на тому ж місці. Постраждали святі мучениці в 137 році. Старшій Вірі тоді було 12 років, середній Надії – 10, а молодшій Любові – лише 9.
Так три дівчинки і їх матір показали, що для людей, що зміцнюються благодаттю Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві Ешо.
Bcix, хто носить імена святих – з Днем Ангела! Нехай подвиг святих мучениць надихає вас мужньо стояти в вірі й терпеливо переносити будь-які страждання за ради Господа Ісуса Христа. А головні християнські доброчинності – віра, надія й любов нехай завжди будуть якостями ваших сердець!
О, святі і достохвальні мучениці Віро, Надіє і Любове і мужніх дочок мудра мати Софіє, до вас нині звертаємося зі щирою молитвою; бо хто може заступатися за нас перед Господом, якщо не віра, надія і любов, ці три наріжні чесноти, образ яких ви на собі показали!
Вблагайте Господа, щоб Він покрив нас Своєю невимовною благодаттю в скорботах і напастях, спас і зберіг як благий і чоловіколюбець.
Його славу, як незаходиме сонце, нині бачачи, допомагайте і нам у наших смиренних молитвах, щоб простив Господь Бог наші гріхи і беззаконня і щоб помилував нас грішних і недостойних заради Його щедрот.
Моліть же за нас, святі мyчениці, Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж славу возсилаємо, з безначальним Його Отцем і Пресвятим, і благим, і жuвотворчим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Соц.медіа