Різдвяне слово настоятеля парафії Святих Жон-Мироносець ПЦУ як заклик до єдності, любові та незламної віри у перемогу добра.

Різдво Христове — джерело сили для народу, що бореться

РІЗДВЯНЕ ПАСТИРСЬКЕ ВІТАЛЬНЕ СЛОВО

настоятеля ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносець автокефальної Православної Церкви України протоієрея Романа Будзинського

Христос Рождається!

Возлюблені у Господі брати і сестри!

У святу ніч Різдва Христового, Церква знову сповіщає світові велику і незбагненну тайну: Бог став Людиною, щоб людину піднести до життя в Бозі. Син Божий входить у людську історію не з силою влади, а в тиші Вифлеємської ночі — щоб відкрити нам дорогу спасіння і нагадати, що Царство Небесне є близько. «Сьогодні народився вам Спаситель, Який є Христос Господь».(Лк. 2:11).

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Те, що віками прорікали пророки, у Різдві стає дійсністю. Народження Христа свідчить: Бог не залишив людину сам-на-сам зі стражданням, страхом і смертю. Він перебуває з нами — у кожному випробуванні, у кожній молитві, у кожній сльозі й надії. Різдво Христове відкриває нам не лише сенс життя, а й шлях, яким варто йти — шлях віри, любові та вірності Божим заповідям.

Сьогодні ми зустрічаємо Різдво в обставинах, що болісно торкаються серця нашого народу. Війна залишається поруч — незалежно від того, чи чуємо ми різдвяне вітання на передовій, у тилу, на рідній землі чи далеко від неї; у храмі на богослужінні чи в укритті від обстрілів. Але разом із цією реальністю поруч залишається і Христос — Той, Хто приходить у світ не тоді, коли людині легко, а тоді, коли вона найбільше потребує світла і надії.

У цей радісний і світлий день Різдва Христового з особливою вдячністю схиляю серце перед нашими воїнами, волонтерами, медиками, енергетиками, рятувальниками — усіма, хто вже котрий рік поспіль несе тягар служіння ближньому і зберігає життя нашого багатостраждального українського народу. Щиро вітаю наших учителів і вихователів, які навіть у час війни не лише передають знання, а формують у дітях стійкість духу і гідність людини. З пастирською любов’ю обіймаю тих, хто перебуває на лінії фронту, на окупованих територіях, у лікарнях; тих, хто оплакує втрату близьких, чекає звістки про зниклих безвісти або полонених; тих, хто втратив домівку, і тих, хто відкрив свій дім для потребуючих — в Україні чи за її межами. Обіймаю батьків, які сумують за дітьми, дружин, що чекають повернення чоловіків, і дітей, які щодня моляться, щоб батько якнайшвидше повернувся додому. Нехай це святе Різдво укріпить нас у вірі, навчить не втрачати надії, зберігати єдність і світити добром навіть серед темряви. Бо доки ми здатні зігрівати одне одного різдвяним світлом, колядою і молитвою — жодна темрява і жодна холоднеча не зможуть нас подолати.

Від щирого серця бажаю кожному з вас — від наймолодшого до найстаршого — справжньої радості дітей Божих, миру в серці, злагоди в родинах, благословенної куті, світлих свят Різдва Христового та переможного, мирного і благословенного прийдешнього року. Нехай рік, що розпочинається, з благословення Господнього стане роком перемоги правди, утвердження миру та духовного оновлення нашої Батьківщини.

Христос Рождається! Славімо Його!

З пастирським благословенням, та молитвою митрофорний протоієрей

отець-настоятель Роман Будзинський

В часі Різдва Христового 2025/2026 Р.Б.