З почуттям великої відповідальності, духовної радості та християнської любові сердечно вітаю Вас зі святом Різдва Христового та Новоліттям! Сьогодні Православна Церква урочисто святкує пришестя у світ Сина Божого і Сина Людського – Господа нашого Ісуса Христа.

Радіє цього дня небо і земля, радіє весь людський рід тим, що наш Творець не покинув свого сотворіння, але прийшов, щоб прийняти його долю. Він сам став людиною, щоб розділити з нею її життя: її болі і радості, її тривогу і непевність. Господь стає одним із нас, називає себе нашим Спасителем і Визволителем. Таїнство народження нашого Спасителя виявляє нам правду про те, як велике Боже відкривається нам через слабке людське, як людське мале і незначне може стати Божим великим! Бог став одним з нас, але не в славі, а в немочі: безпорадним і знедоленим, уразливим і неначе переможеним, зневаженим для всіх, хто вірить лише в силу і у земну велич. «І слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті та істини» (Ін.1, 14).

Святе Євангеліє змальовує нам, що Господь Всесвіту народився в родині біженців. Спочатку через наказ кесаря, а потім через кровожерність царя Ірода. Пресвята родина була змушена покинути свою домівку та просити прихистку в чужих людей. Так, наш Бог забажав народитися як безхатченко і біженець! За таких дивних обставин народження Спасителя перевагу перебувати біля Божого Дитяти мали разом із мудрецями зі Сходу лише ті, хто не соромився бути поруч із потребуючими, вигнанцями та переслідуваними. Відкривши Йому двері свого серця, розпізнавши знак спасіння в Господі, що народився у вертепі, ці люди сповнилися божественною радістю серед темряви ночі. Бо ж різдвяне таїнство – це здатність увійти в Божу присутність і зустріти новонародженого Христа через вміння бути поруч: бути поруч із тим, хто немічний і беззахисний, хто терпить від холоду, нестачі їжі, ліків, браку світла, спілкування та найнеобхіднішого.

Ми прожили дивовижний рік, в якому все було великим: надія і відчай, впевненість і розчарування, здобутки перемоги і втрати. Великим був страх від повномасштабного вторгнення Російської федерації на нашу неньку Україну цілковиту розгубленість та мовчання світової спільноти протягом перших днів війни. Але ще більший страх відчула «Темрява – так звана 2-га армія світу», бачачи, що наш порив до Світла переможним. І Темрява, озлобившись, наслала і насилає на нас біль і кров, каліцтво і смерть, темряву і холод, щоб люди жахнулися тим стражданням і звернули на стежку мовчазного та беззаперечного раболепства.

До повномасштабної війни ніхто з нас не був готовий, проте вона триває і сьогодні, непрохано вламується в кожну українську домівку. Постає небезпека, що поріг людської чутливості до горя і страждання ближнього зменшуватиметься. Ми християни знаємо, що байдужість убиває не менше, ніж ракети та снаряди, запущені агресором. Тому справа кожного християнина – бути близько, бути поруч із тими, хто в біді. Саме це почуття – бути поруч потребуючими – робить нас сильними. Бо в цьому проявляється і через нього передається нам сила втіленого Бога, дія Спасителя, який народився для того, щоб вчинити нас вільними і непереможними в Бозі.

У різдвяний час кожен із нас споглядає на небо в надії побачити світло Віфлеємської зорі. Бо Новий рік не обіцяє бути легшим, а наш вибір – простішим. Наше найбільше завдання на 2023 рік – це вийти переможцями в війні, стати на швидкий  шлях цивілізованого розвитку і гідного християнського життя. Це завдання стосується кожного з нас – навіть того, хто вважає себе найменшим у цьому світі.

У цей рятівний і світлий день від щирого серця вітаю Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим та Новим роком. Сьогодні ми линемо з різдвяним привітом до наших воїнів, які святкують цей величний празник у холодних окопах та бліндажах на передовій, і готові грудьми закрити свій народ. Зі святковим віншуванням добра і гаразду заходимо до тих, хто втратив свою домівку та тепло рідної сім’ї. Зі співом ангелів про мир на землі та славу на висотах завітаймо сьогодні до тих, хто сумує через втрату рідних та близьких, хто страждає від отриманих ран і тих, хто в полоні й ув’язненні. Як у цю різдвяну ніч радість перемагає смуток, а небесне світло – темряву, так нехай у своєму Різдві наш Спаситель сповнить нас силою звитяги добра над злом, правди над неправдою, і небесний мир хай здолає війну.

Настоятель парафії Св. Жон-Мироносиць, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія митр. прот. Роман Будзинський

Різдво Христове, 2022/2023 року Божого,

с. Почапинці Тернопільської області Україна