Надзвичайний церковний собор Православної автокефальної церкви України скликали у Софії Київській єпископи та священники під тиском радянських спецслужб 28 січня 1930 року. На ньому оголосять про “самоліквідацію” церкви.

Формальною підставою для цього стала сфабрикована ОГПУ справа неіснуючої організації “Спілки визволення України”, до процесу над якою лише готувалися. Священникам інкримінували створення “розгалуженої терористичної організації у складі СВУ”, яку приховували церквою. Становище церкви послаблювали й антирелігійні кампанії більшовиків та так званих безбожників.

Уже 29 січня на соборі одноголосно ухвалили постанову про повну ліквідацію церкви як “антирадянського осередку”. Постанову підготували в ГПУ, а зачитав її священник Марко Грушевський – родич Михайла Грушевського. На соборі також “визнали”, що УАПЦ “була частиною Спілки визволення України”.

5 лютого Грушевський публічно зрікся духовного сану. Зазначив, що був активним діячем церкви протягом 10 років, а саму її організували для боротьби з радянською владою. Також додав, що релігія “перешкоджає культурному зростанню людини і є знаряддям темряви, з яким кожен думаючий мусить боротися”.

Очевидно, таке зречення Грушевський написав під страхом смерті чи арешту.

Після собору митрополит Микола Борецький та усі єпископи припинили духовне керівництво церквою і залишились “служителями культу”. Усіх зареєструвала влада.

Процес СВУ проходив у приміщенні харківського оперного театру 9 березня – 19 квітня 1930 року. Багатьох священників засудили до 10 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав. 17 червня арештують Борецького та тортурами доведуть до божевілля.

Православну автокефальну церкву України відродили 5 травня 1920-го. Відповідну постанову видала Всеукраїнська православна церковна рада.

Це була відповідь на заборони тимчасового управляючого Київською єпархією архієпископа Назарія проводити літургії українською та засновувати нові парафії. Усіх “порушників” він відсторонив від богослужінь.

Рада відновила їхні права та закликала “вважати Православну церкву України звільненою від московської зверхності – автокефальною і незалежною”. Київський єпископат як представник духовної московської влади був названий ворогом українського народу.

Пресслужба Тернопільської єпархії ПЦУ