Проповідь Митрополита Олександра (Драбинко) у день Різдва Христового
7 січня 2015 року Божого
Христос рождається! Славімо Його!
Звернімося до ікони Різдва. На ній зображено високу гору, в якій відкривається печера. Сяють білизною Христові пелени. Зяє чорнотою глибина, в якій лежить Божественне немовля… Ця печера має кілька значень. Це і символ християнської Церкви. І прообраз поховальної печери, куди покладуть Тіло Спасителя після Його смерті. І водночас це образ затьмареної гріхами мирської людини…
Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє,- пророкував колись Ісая (Іс.9:2). І ось у тінь смертну входить Сонце Правди – Христос, Бог, Який став Людиною. Оспівуючи Різдво, церковне богослужіння описує подив і радість, що охопили світ, коли в нього ввійшла Боголюдина. «Ликують ангели на небі і люди нині радіють, та веселиться все творіння з народженого у Віфлеємі Спаса Господа». Слов’янський текст тут по етичніше і точніше: «Грає же всяка твар Рождшагося ради у Віфлеємі Спаса Господа». Адже дієслово «грає» означає тут не лише веселощі. Воно описує захват, екстаз, тобто повноту радості, Божого створіння в осяйну ніч Різдва…
Різдво приносить у наше життя реальність дива. Ми йдемо до храму, коли вже темно. Нам зимно… Та, ледве переступивши поріг храму, ми відчуваємо, що цей вечір і ця ніч сповнені тепла і світла… «З нами Бог!» – радісно співає Церква в ніч Різдва. «Люди, що ходять у темряві, побачать світло велике: яко з нами Бог. Ви, що живете в країні тіні і смерті, світло осяє вас: яко з нами Бог… Бо Дитя народилося нам, Син, і дано Його нам: яко з нами Бог».
Син Божий зійшов на землю. Божественне Дитя народилося нам… Чому ж зяє чорнотою печера та іконі Різдва? Хіба не має вона нині бути сповнена світла? Хіба не має бути покладений нині, в день Різдва, кінець усілякому гріху й усій пітьмі?..
Було Світло істинне, що освічує кожну людину, яка приходить у світ. У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав. До своїх прийшов, і свої Його не прийняли (Ін. 1:9-11). Бог прийшов у світ. Але Різдво Христове не скасувало нашої свободи. Бог зробив нас своїми ближніми. Зробившись людиною, Божественне Слово відчинило нам двері в рай… Але пітьма печери, пітьма гріха не може бути скасована одностороннім актом Божого милосердя. Витіснити зі світу пітьму може лише синергія волі Божественної та людської.
«Щоразу,- навчала відома засновниця доброчинних місій мати Тереза, – коли посміхаєшся своєму братові і простягаєш йому руку, настає Різдво. Щоразу, коли замовкаєш, аби вислухати інших. Коли відмовляєшся від правил, які залізним обручем стискають людей в їхній самотності. Коли даруєш вогник надії зневіреним. Коли пізнаєш у смиренні, слабкість. Щоразу, коли дозволяєш, щоб Бог полюбив інших через Тебе, – щоразу настає Різдво».
Різдво – свято Божої любові. Але цього дня має виявити себе і любов людська. Адже без наших зусиль, без нашої волі, без нашої любові Світло Христове не може витіснити з нашого життя пітьму, не може остаточно подолати зло, не може заповнити Собою все…
Нагодувати голодного. Втішити смутного і зневіреного. Надати прилисток тому, хто втратив дім. Подарувати зимовий одяг тим, хто мерзне… Як потрібні ці найпростіші вияви любові нашим ближнім сьогодні, коли в нашій країні так багато болю та сліз…
Нехай же засяє Світло Різдва над нашою багатостраждальною землею. Нехай прожене Світло Істинне, що приходить нині у світ, пітьму з наших сердець. Нехай зупинить Христова любов розв’язану дияволом війну. Нехай наповнить нині народжене Богонемовля Христос нашу сьогоденну радість і торжество.
Христос рождається! Славімо Його!