Різдвяне послання Митрополита Київського і всієї України Епіфанія преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України

Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!

«Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуму…», – чуємо ми нині слова святкового піснеспіву. Про яке світло йдеться? Чи лише про світло зірки, яка чудесно засяяла, вказуючи волхвам-мудрецям шлях до новонародженого Спасителя? Чи про інше світло, про яке говорить слово Євангелія: «Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм» (Мф. 4: 16)?

Світло розуміння, світло пізнання, світло духовне, несотворене, предвічне – це Сам Син Божий, Який воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став людиною. «У Ньому було життя, і життя було світлом людям» (Ін. 1: 4), – сповіщає нам євангелист Іоан.

Завдяки світлу ми здатні пізнавати та розуміти навколишній створений світ. Боговтілення, народження Сина Божого як Сина Людського є тим світлом, завдяки якому ми пізнаємо Всевишнього Бога, нашого Творця. Адже той самий євангелист каже: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1: 18). Речі світу цього, коли перебувають у темряві, залишаються самими собою, і ми не бачимо їх, бо немає світла, яке б відкрило нам їхній вигляд. Бог предвічно є, але обмеженість наших здібностей до пізнання духовного світу та гріховна затьмареність наших розуму й почуттів ніби занурюють нас у темряву, через яку ми не бачимо Творця.

Син Божий стає тим світлом, яке знищує темряву невідання, морок гріха, потьмарення від зла. Він сяє яскравіше за сонце, відкриваючи істинне богопізнання, тому і в піснеспіві нинішнього свята називається Сонцем Правди. Завдяки боговтіленню для кожної людини пізнання Творця й особистісне спілкування зі Всевишнім стають можливими та досяжними, адже все це відкривається нам через народженого Спасителя.

Він є предвічний Бог, єдиний природою з Отцем і Святим Духом, але водночас Він, народившись від Діви Марії, стає істинною людиною. Він приймає людську природу в єдність Своєї Божественної Іпостасі. І через єднання Він стає посередником між Богом і людьми, Він сполучає Творця і Його творіння, Небесного Отця із земними Його дітьми, Він єднає те, що диявол через зло і гріх має намір і бажання розділити назавжди.

Саме тому ангели, які звіщають пастухам на полі біля Віфлеєма, що сталося народження Христове, благовіствують про мир. «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2: 14), – проголошують ангельські хори, вказуючи на Примирителя, Який прийшов у світ, щоб повернути людству єдність із Богом, втрачену внаслідок гріхопадіння.

Світло божественної істини, світло правди, світло любові, які являє у Своїй Особі Христос, приносять мир, але мир цей – не безумовний, і настає він не сам собою. Він має умовою прийняття Христа, слідування за Ним, виконання Його заповідей. Тому не всі приймають Світло, яке засяяло, а є ті люди, які «полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (Ін. 3: 19); є ті, хто приймає Христа, і є ті, хто відкидають Його. «До своїх прийшов, – свідчить Євангеліє, – і свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1: 11 – 12).

Між темрявою і світлом не може бути єдності. Не може зло і добро бути прирівняне одне до одного і співіснувати в мирі. Праведність та гріх, свобода і рабська неволя не сполучаються одне з одним, але перебувають у боротьбі між собою. Тож для осягнення миру з Богом, для наповнення світлом благодаті кожна людина повинна вступити у боротьбу з темрявою, гріхом та злом, адже Сам Христос каже: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6: 24). І в іншому місці Син Божий проголошує: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує» (Мф. 12: 30).

Тому ми коли святкуємо подію Різдва Христового, повинні не лише вшанувати боговтілення, яке сталося у давній час. Ми не лише нагадуємо собі про події, які відбулися понад два тисячоліття тому, а нині стали для багатьох лише одним із приводів для привітань, подарунків та веселого дозвілля. Різдво Христове спонукає нас до вибору життєвого шляху: ми приймаємо Сина Божого чи відкидаємо Його? Ми серед пастухів та волхвів, які поклоняються Божественному Немовляті, чи ми серед слуг проклятого Ірода, які бажають вбити це Немовля, щоб Воно не змінило нашого життя?

Різдво Христове приносить мир у світ, звіщає істину, освітлює шлях праведності й вічного життя, дарує примирення нас, людей, із нашим Небесним Отцем. Водночас прихід у світ Сина Божого спонукає нас до боротьби, до боротьби зі злом, із гріхом, із темрявою віку цього, і без перемоги у цій боротьбі не досягається справжній мир.

Дорогі брати і сестри!

Всі ці міркування особливо відлунюють у наших серцях у час найважчих випробувань війною, які переживає український народ. Ми не бажали цієї війни, як народ ми прагнули мирно жити, маючи порозуміння з усіма сусідами, але ворог лукаво й підступно порушив мир і вдерся на нашу землю, проливаючи кров, сіючи смерть, бажаючи знищити нашу державність і саму нашу українську ідентичність.

Понад три десятиліття тому ми вирвалися з багатовікового рабства, скинули ярмо, стали незалежними, розпочали будівництво власної суверенної держави. Ті, хто тримали нас у неволі, не змогли стерпіти наших досягнень і нашого успіху. Диявольські злоба та заздрість спонукали їх розпочати війну, але в ній вони обов’язково зазнають поразки, адже правда – на нашій стороні. А там, де правда, – там Бог, а з Богом – ми переможемо. З допомогою Божою наш народ уже досяг багатьох перемог, зруйнувавши плани кремлівського тирана швидко підкорити нас. Ми вже досягли моральної перемоги, адже всі люди доброї волі осуджують акти геноциду, терор і численні воєнні злочини, які російська імперія зла чинить на нашій землі.

І нині, в ці святкові дні, ми з особливим почуттям просимо Господа допомогти подолати супротивників, що принесли горе в наш дім, допомогти остаточно вигнати чужоземну навалу з української землі і завдяки перемозі правди утвердити справедливий та тривалий мир.

Святкуючи Різдво Христове, ми утверджуємося в переконанні, що так і буде, але водночас ми пам’ятаємо тих, хто захищає правду і свободу – наших воїнів, які зараз обороняють нас від російської агресії. Найтепліші молитви і найсердечніші побажання сьогодні лунають для наших новітніх героїв.

Згадаймо також і наших братів та сестер, які вимушені відзначати свята у неволі, на тимчасово окупованих українських землях. Згадаймо про наших військових і цивільних полонених та інших несправедливо ув’язнених і попросімо в Господа для них захисту і швидшого звільнення.

Згадаймо у молитві всіх вимушених переселенців та біженців. Нехай із вами буде милість і допомога Божа, адже й Сам Христос був утікачем і переховувався від злоби Ірода в чужій землі.

Згадаймо вдячною молитвою волонтерів, жертводавців та всіх людей доброї волі, які в час тяжких випробувань війною допомагають потребуючим. Нехай Господь благословляє успіхом всі ваші добрі справи та винагородить стократно.

Вітаю з Різдвом Христовим та Новоліттям Президента, уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу та здійснює служіння йому. Нехай Господь надихає вас мудрістю та допомагає у боротьбі з ворогом!

«Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1: 5), – звіщає нам Євангеліє. Христос народився – і приніс це світло непереможне, яке проганяє темряву зла.

Попри всі важкі нинішні випробування радість Різдва Христового наповнює наші серця, відганяючи скорботу, біль та журбу, а світло Віфлеємської зірки нехай спрямовує всіх нас до Сина Божого, з Яким ми здатні перемогти всяке зло.

Сердечно вітаю повноту нашої помісної Православної Церкви і весь український народ!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

+ Епіфаній

Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Православної Церкви України

Різдво Христове,

2022/2023 року Божого,

м. Київ