Притча про шлюбний бенкет у Євангелії відкриває глибокий сенс покликання до Царства Небесного. Сповнена вченням та мудрістю, вона нагадує нам про важливість прийняття цього благословеного запрошення та готовності до духовного бенкету.

Вчимося з Притчі про Бенкет для Сина

У притчі про шлюбний бенкет Христос уподібнює Царство Небесне царю, який влаштував бенкет для свого сина. Двічі господар посилав своїх слуг кликати запрошених, та ніхто не прийшов. Одні зі званих пішли на своє поле, інші – на торгівлю, а інші схопили слуг, зневажили та вбили їх. Цар розгнівався, послав свої війська, винищив убивць і спалив їхнє місто.

Оскільки все вже було приготовлено, господар сказав своїм слугам: “Ідіть на роздоріжжя і кличте на бенкет усіх, кого знайдете”. Слуги, вийшовши на дорогу, зібрали всіх, кого знайшли, і злих і добрих, і шлюбний бенкет наповнився. Цар, побачивши людину, одягнену не в шлюбний одяг, сказав слугам: “Візьміть його і, зв’язавши йому руки та ноги, киньте у темряву непроглядну”. Євангельська притча закінчується словами розпорядника шлюбного бенкету: “Бо багато званих, а мало обраних” (Мф.22, 14).

Бенкет – це Царство Боже. Цар, що влаштував цей бенкет, – Отець Небесний; син його є Христос Спаситель; слуги, що кликали на бенкет, – пророки та апостоли; звані є всі люди. Ті, хто відмовився, отримали відплату, що прийшли на бенкет насолодилися духовною урочистостістю та благодатною їжею. Людині, що не мала шлюбного одягу, подібні багато хто з нас, у яких немає добрих справ і душевної чистоти, щоб прийти на бенкет Господній і насолодитися його благодатною радістю.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Господь закінчує притчу словами: “Багато званих, а мало обраних”. На перший погляд, ці правдиві слова видаються дещо сумними. Як же важко потрапити на бенкет до Отця Небесного?! Призивається багато, але щасливих, обраних, які успадковують радість, виявляється мало. Але ми самі себе позбавляємо радості обрання Божого, тому що піклуємось за свою землю, займаємося житейською купівлею та продажем, не слухаємо тих, хто нас запрошує, рідко згадуємо про те, що Господь кличе нас у храм Божий на бенкет віри. Що посіє людина, те й пожне. Хто тут позбавляє себе участі в духовному бенкеті, той буде позбавлений участі в небесному блаженному стані.

Нас завжди чекає гостина Господня тут, на землі, у царстві благодаті: у молитвах, у вірі, у таїнствах Христової Церкви тощо, і в Царстві Небесному, де життя нескінченне. Тому дуже важливо мати “розсудливе нетлінне світло”, щоб дану Богом хвилину вжити на добру справу. Необхідно, перемагаючи всякі перешкоди і труднощі, пам’ятати, що той із нас, хто прийшов тут на весілля, тим самим уже прийшов на духовний бенкет вічності. А щоб Господь не вигнав нас з бенкету в темряву непроглядну, потрібно мати ще й одяг, гідний Божественної урочистості. Цей одяг потрібно ткати з любові та милосердя, з правди та чистоти, у постійній праці та терпінні. Цей одяг – у любові, чистоті та християнській смиренності.

Предтеча Спасів Іоанн нагадує нам, що вже наближається кінець, що сокира вже при корені, і, як всяке дерево сухе, що не приносить плоду, вирубується садівником і кидається у вогонь, так вчинить і Господь з кожною людиною, яка не чинить добрих діл. Ніхто не знає, чи дасть йому Господь завтрашній день, чи дасть час і можливість покаятися, очиститись та скуштувати радість шлюбного бенкету. Господь зміцнює нашу віру в те, що є можливість ще тут, на землі, досягти чистоти, праведності та святості. Церква показує нам приклади життя святих угодників Божих, у тому числі наших співвітчизників, які, за словами Церкви, життям своїм дивували небесних Ангелів.

Молитвами святої Церкви та угодників Божих нехай зміцнить Господь наші немічні сили і Своїм пречистим покликом нехай приведе нас на бенкет віри тут і на бенкет радості на небі.

З ПРОПОВІДІ БЛАЖЕННІЙШОГО МИТРОПОЛИТА ВОЛОДИМИРА (САБОДАНА)