У цій проповіді настоятель ставропігійної громади Святих Жон-Мироносиць Роман Будзинський, наголошує на важливості прощення, милосердя та єдності серед вірян. Він використовує притчу про немилосердого боржника, як приклад, для розкриття глибокого змісту цих понять. Проповідь нагадує нам, що якщо ми прощаємо і милосердні до інших, то і Бог буде прощати нам. Також звертається увага на те, що у часи війни і випробувань особливо важливо молитися за воїнів, постраждалих, медиків та всіх, хто віддає своє життя і здоров’я заради миру та безпеки.

Проповідь про значення прощення, милосердя та молитви в часи випробувань

«Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.» (Мф. 6: 14 – 15).

Дорогі браття та сестри,

Вітаю всіх і кожного в нашому храмі з Преображенням Господнім і прошу Вашої особливої уваги до слів сьогоднішньої проповіді.

Наше життя, як стежки на землі, розсіяні труднощами, спокусами та випробуваннями. Нерідко ми падаємо під їх тягарем, освідомлюючи своє недосконале походження. Спокуси намагаються віддалити нас від нашого Благого Творця, а гріхи, свідомо чи несвідомо здійснені, стають бар’єром на шляху до Нього.

Але в наших серцях завжди горить світло надії – надії на милосердного Бога, який завжди готовий прийняти нас навіть після наших помилок. І він відкриває перед нами двері до прощення та покаяння.

Земне життя обов’язково закінчиться, і ми постанемо перед Всевишнім Богом, щоб дати відповідь за свої вчинки, слова та навіть думки. У цьому немає сумніву, і ми повинні завжди пам’ятати про цей момент вічності.

Однак ми можемо знайти спокій та натхнення в тому, що Бог – наш люблячий Батько, завжди готовий прощати нам. Чи ми можемо бути такими ж милосердними до інших? Чи можемо ми зійти зі свого високого місця гордині та влаштувати обмін прощенням?

Ця неділя нам нагадує, що важливо відпускати образи та загоювати рани від серця, замість того, щоб їх отруювати і поглиблювати. Велика притча про немилосердного боржника – наше нагадування, що простір для милосердя завжди відкритий, і це – шлях до Божого благословення.

Запитаймо себе: чи можемо ми прощати, якщо ми так часто потребуємо прощення? Навіть якщо наші образи здавалися би обґрунтованими, чи варто тримати їх у своїх серцях, відмовляючись навіть від можливості росту та покаяння?

Нагадаємо собі притчу про боржників – про тих, хто шукав милосердя, та того, хто відмовив йому. Із цього повчання ми можемо підсумувати, що простір для милосердя ніколи не закінчується, як і наша потреба в ньому.

Дорогі браття та сестри, діймо дослухаючись до наших сердець це важливе навчання, зберігаймо у своїх життях милосердя та прощення. Нехай це буде нашою відповіддю на Боже милосердя до нас. Нехай Бог благословить наші зусилля та допоможе нам зійти зі своїх високих педесталів гордості та примиритися один з одним.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Нехай Господь завжди буде з нами та спонукатиме нас до милосердя, прощення та покаяння.

Особливо в сьогоднішній час, коли Україна перебуває у стані війни, наші молитви і підтримка стають особливо важливими. Ми відчуваємо обов’язок підтримати тих, хто знаходиться на передовій, тих, хто віддає своє здоров’я і життя заради нашого миру та безпеки.

Війна завдає болючих ран і важких випробувань нашому народові. Нехай наші молитви стануть спільним моментом єднання, коли ми просимо Бога про мир, захист воїнів, медиків, волонтерів, всіх тих, хто поклав своє серце на вівтар вітчизняної свободи.

Молімося за тих, хто стояв на захисті наших кордонів, тих, хто боровся за наше майбутнє, за мирне небо над нашою рідною землею, за тих братів і сестер, що навіки залишилися вірними військовій присязі, повернулись додому на щиті, прошу ваших живих молитов за тих воїнів, що і досі залишились тілами лежати на місці загибелі, кого не можна опізнати, забрати з поля бою, прошу Вас запаліть свічку пам’яті за тими відважними і молодими воїнами, які навіки залишились в окопі поруч з побратимами вбитими але незламними… Молімося за медиків, які день і ніч рятують життя, за волонтерів, які надають підтримку і надію, за всіх, хто постраждав і втратив дітей, рідних, близьких.

Нехай наші молитви будуть як спалах світла серед темряви війни. Нехай вони додають сил тим, хто потребує надії, невпинного прагнення до миру та спільного майбутнього.

Давайте разом звернемося до Бога з благанням про мир і благодать для України, про силу та терпимість для наших воїнів, про зцілення для тих, хто постраждав. Нехай наші молитви будуть крилами, що несуть надію на краще завтра.

Заплющимо очі і подумки об’єднаємось у молитві за нашу Україну, за тих, хто бореться за наше майбутнє, і за тих, хто потребує нашої підтримки та милосердя. Нехай наша єдність у молитві стане джерелом сили та надії для всіх. Амінь.

Настоятель ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносиць УПЦ (ПЦУ)
митр. прот. Роман Будзинський

Джерело: Ставропігійна парафія святих Жон-Мироносиць УПЦ(ПЦУ)