У селі Васильківці попрощалися з 34-річним захисником України Михайлом Ковалем, який загинув на Донеччині. Побратими, рідні та сотні людей віддали йому останню шану.

У рідному селі Васильківці провели в останню дорогу командира 55 батальйону 63 ОМБр Михайла Коваля, який віддав життя за Україну

У селі Васильківці, що на Чортківщині, сьогодні провели в останню земну дорогу 34-річного воїна-земляка Михайла Коваля.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Захисник України боронив Україну від ворога ще з часів АТО, згодом повернувся до цивільного життя, а з початком повномасштабної війни знову став на захист нашої країни. Служив у 63 окремій механізованій бригаді, був командиром 55 батальйону.

Михайло Коваль загинув 12 січня 2025 року біля населеного пункту Ямпіль, що на Донеччині. В автівку влучив ворожий дрон. Разом з Михайлом також загинули ще двоє воїнів – начальник артилерії підрозділу Володимир Ковальський і водій Роман Стащук.

До війни Михайло Коваль працював в аграрному сімейному бізнесі, був президентом футбольного клубу «Поділля» (Васильківці).

У 63 окремій механізованій бригаді зазначили, що це дуже велика втрата. Бійці 55 батальйону, яким керував Михайло, досі не вірять, як цей трагічний випадок міг статися. Однак вони наголошують, що обов’язково помстяться ворогу!

– Він був жорсткий і справедливий. Це допомогло втримати дисципліну у батальйоні, бо, якщо людина м’яка, їй сядуть на шию,– наголосив головний сержант 55 батальйону Андрій Бондаренко.

Також Михайла згадують як воїна, який цілеспрямовано йшов до цілі та згуртовував людей.

– Я вважаю, що ця людина мала винятковий талант і вміння організовувати навколо себе людей для виконання цілі, – зазначив командир 63 бригади Павло Юрчук.

Сьогодні сотні людей провели захисника в останню дорогу у його рідному селі Васильківці.

Під час прощання з захисником також зачитали його послання.

– Мені шкода, що я не можу більше бути поруч з вами, підтримувати, сміятися чи просто мовчки сидіти разом у затишку. Але я хочу, щоб ви пам’ятали: я пішов, бо вірив, що наша боротьба недаремна, що вона має сенс і ціль! Рідні мої, плачте, якщо сльози приносять полегшення, але не залишайтеся в смутку довго. Живіть за двох – за себе і за мене! Радійте кожному світанку, будуйте майбутнє, про яке мріяли. Знайте, що ваші усмішки та сила – найбільший спогад, який я хочу залишити, – зачитали слова Михайла священники.

Поховали Михайла Коваля на місцевому кладовищі у селі Васильківці.

У Михайла залишилися дружина, донька, батьки, дідусь та сестра.

Ми завжди будемо пам’ятати і шанувати подвиг наших земляків, які поклали своє життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет нашої держави.

Висловлюю найщиріші співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Михайла Коваля у зв’язку з цією непоправною втратою.

Низький уклін захиснику України. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Нехай спочиває з Богом…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Михайла як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.