Доповідь на Всеукраїнській науково-практичній конференції «ПРАВОСЛАВ’Я В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: СТАН ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ» в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

7 -9 жовтня цього року під нашим очільництвом, з благословення Блаженнішого Митрополита Епіфанія відбулося паломництво групи духовенства і вірних Православної Церкви України на Святу Гору Афон. Паломництво звершилося дякуючи благословенню і дозволу Всесвятішого Патріарха Варфоломія в канонічній юрисдикції (ставропігії) якого перебувають монастирі Святої Гори.

Що таке Афон в адміністративному плані?

Система управління на Афоні, за невеликим виключенням, базується на семи Статутах, прийнятих від початку організованого життя афонського чернецтва до початку XIX століття. Однак, особливе значення для системи управління на Афоні має Хартія, затверджена законодавчим декретом в 1926 році. Згідно з Хартією, Афон є самокерованою частиною Греції.

Законодавча влада на Афоні належить Священному Зібранню (Синаксису), який складається із 20 членів – представників усіх монастирів. Священне Зібрання збирається в Кареї – адміністративному центрі Афону два рази на рік для прийняття різного роду канонічних постанов.

Адміністративну владу на Афоні звершує Священний Кинот (20 представників). Кожен монастир самостійно призначає свого представника.

Виконавча влада Афону – це Священна Епістасія. Скадається із чотирьох членів. Очолює Священну Епістасію Прот (тобто переший), або Протепістат. Правом вибору Протепістата володіють 5 перших монастирів.

В Кареї знаходиться державний адміністратор (губернатор) Афону, підзвітний Міністерству Закордонних Справ і відповідіє за точне дотримання Хартії. Є свій адмінапарат та поліція і службовці.

Проблема бачення

Повертаючись до основної теми нашої доповіді – Православ’я в Україні очима сучасного Афону, то на нього важко відповісти однозначно з декількох причин, які часто між собою протирічать. Одна з них – це сильний економічний і політичний вплив на афонські монастирі й уцілому на Балкани за часів російської імперії. В пострадянський час – щедрим пожертвам російського та українського проросійського олігархату, який навідувавівся на Афон в пошуках пророцтв і благословень старців, як неодмінної запоруки їх успіху в справах та відпущення гріхів. На моїй пам’яті – це Віктор Нусенкіс, Віктор Янукович з проханнями про президентство, один з бізнесменів «горілчаних королів» просив благословення на безгрішний продаж тютюнтвих виробів і т.д.

Ще існують фантомні спогади про велич царської росії і бажання монархії. Ці спогади культивувалися і культивуються досі окремими паломниками та фатально і фанатично налаштованими лжестарцями. Баснями про «святу русь», «царя іскупителя» та надзвичайну історичну та есхатологічну місію росії. Українське православ’я (в ізводі УПЦ мп), сприймається ними не як щось окреме, а як частина «руського міра». Не пройшли стороною і 30 років негативних розмов про розкольників в Україні. Їх приносили, а іноді там і залишалися, паломники з росії та України. Адекватної відповіді автокефальний рух дати не міг, оскільки був ізольований від візитів на Святу Гору і відкритого спілкування зі святогірцями не мав. Розрив спілкування УПЦ мп з Константинопольським патріархатом наклав свій відбиток на історію стосунків і бачення українського православ’я з Афонської Гори.

Собор єпископів УПЦ своєю постановою від 13 листопада 2018р., слідуючи рішенням Синоду РПЦ від 15 жовтня 2018 року, розірвав євхаристичне спілкування з Константинопольським патріархатом. А це означає, що таким рішенням в УПЦ мп заборонено: архієреям відвідувати, священикам співслужити, а мирянам причащатись в тому числі і в монастирях Святої Гори, які є в юрисдикції Вселенського Патріарха і які не припинили його поминовіння. Такий стан речей, в зв’язку з особливим сприйняттям, не особливо змінив відношення святогірців до українського православ’я, оскільки розрив спілкування відбувся в односторонньому порядку, адже Константинополь про розрив не заявляв.

Томос

Наступним етапом, який формулює і визначає сучасне бачення Афоном православ’я в Україні, безумовно, стали рішення Константинопольської Матері-Церкви про дарування афтокефального статусу Українській Церкви (11 жовтня 2018р), Великий софійський об’єднавчий Собор (15 грудня 2018р), та вручення Патріаршого і Синодального Томосу про автокефальний церковний устрій Православної Церкви України (6 січня 2019р). До речі, сам Томос був виготовлений і написаний в монастирі Ксенофонт іконописцем монахом Лукою, який відвідував і наш Спасо-Преображенський собор.

Афонські монастирі по різному сприйняли і сприймають до сьогодні цей історичний для Українського Православ’я крок Вселенського Патріарха і Вселенської патріархії, до якої безумовно самі канонічно продовжують належати. Афонські обителі розділилися у своєму сприйнятті-несприйнятті української автокефалії навпіл. Деякі з радістю приймають українських ієрархів і паломників, деякі з терпимістю.

Кінот

Як уже зазначалося органом виконавчої влади Афону є Священна Епістасія, яка складається з чотирьох членів.

Із супроводжуючими паломники в священному сані та мирянами відвідали Святий Кинот у столиці Афону Кар’єсі, що є адміністративним центром Святої гори, де були люб’язно прийняті членами Священної Епістасії на чолі з Протоепістатом Старцем Христофором Іверським. Спілкування тривало понад дві години. Старець Протоепістат (свого роду президент Святої Гори, що виконує ці обов’язки упродовж одного року) виявив неабияке зацікавлення ситуацією в Україні, подіями війни та міжюрисдикційними відносинами церков в Україні. Протоепістат Христофор зазначив про брак об’єктивної інформації від Православної Церкви України, натомість у грецькому церковному інфопросторі потужно присутні джерела російської пропаганди.

Отець Христофор висловив підтримку українському духовенству та побажав єдності церкві, а Україні настання справедливого миру.

Монастирі

Варто зауважити, що на інтронізації Блаженнішого митрополита Епіфінія (3 лютого 2019р), Святу Гору Афон представляли афонські монахи, а Божественну літургію розпочинав ігумен монастиря Ксенофонт старець архімандрит Олексій. Сьогодні він радісно і гостинно приймає паломників з України.

Будучи на Святій Горі, ми співслужили з ним та братією Божественну літургію 8 жовтня в древньому кафоліконі монастиря в честь Георгія Побідоносця. Звертаючись до паломників з України він зазначив: «Ви належите до визнаної церкви Вселенським Патріархом, це є справді істинна і правдива церква. Справді, у вашій незалежній державі має існувати своя незалежна Церква». «Ми з особливим умилінням возносимо свої молитви до Господа за Україну, ви перебуваєте зараз у страшних випробуваннях. Наші думки і наші молитви разом із вами».

Особливим ставлекнням до української церкви вирізняється і монастир Пантократор. Співслужили літургію в день пам’яті апостола Іоанна Богослова 9 жовтня. Після поклоніння святиням монастиря, були гостинно прийняті старцем-ігуменом отцем Гавриїлом. Мали тривале і приємне спілкування. Отець Гавриїл – великий друг України. Неодноразово бував у Києві, гостював і в нашому Спасо-Преображенському соборі. Старець Гавриїл із виразним отецьким болем цікавився ситуацією в Україні, і передав молитовні побажання припинення війни та швидкого справедливого миру.

В монастирі Іверон паломників особисто зустрів Ігумен монастиря Старець архімандрит Нафанаїл.

Бачення афонцями українського православ’я усугубилося війною, з якою на нашу землю прийшли російські окупанти. Адже Православна Церква України зі своїм народом. З ким би ми не зустрічались (а це 10 монастирів та інших зустрічей) старалися донести правду про ситуацію в Україні і українському православ’ї. В свою чергу всі висловлювали своє співчуття, називаючи війну несправедливою і загарбницькою.

Відвідали монастир Есфігмен у Кареї. Старець-ігумен монастиря отець Варфоломій особисто зустрів паломників.

Під час тривалої бесіди Отець Варфоломій передав благословення та щиру підтримку українському народу та українським воїнам, котрі боронять нині свою Батьківщину.

«У цей час ми звертаємо особливо наші думки та наші молитви у бік України, у бік Українського народу, який зараз перебуває у страшних випробуваннях. Щодня упродовж святої літургії і ченці у своєму правилі особливо моляться за Україну, за те, щоби ця війна завершилась справедливо і якнайшвидше. Ми поминаємо усіх вбитих воїнів і усіх невинно вбитих цивільних людей, нехай Господь умиротворить їхні душі у своїх оселях, нехай Він втішить Своїх вірних і дасть благословіння всьому Українському народу. Народе України! Ви є нашими братами, а ми є вашими братами. Ми молимося і звертаємося до вас разом у молитві і з нетерпінням чекаємо того радісного дня, коли дзвони нам сповістять про вашу свободу, дзвони свободи ви почуєте. Наші найкращі побажання завжди з вами. Нехай ви будете благословенними!»

Салоніки

Наостанок, про бачення українсько-афонських взаємин мали конструктивну бесіду з консулом України у Салоніках Вадимом Саблуком. Окрім всього іншого, обговорили ситуацію з українським паломництвом на Святу Гору Афон та пов’язаною з цим проблематикою. Зазначу, що в цьому контексті є істотний пробіл, адже цим питанням консульство раніше займалося надто мало, а нині під час війни та становлення ПЦУ, яка була відсутня в афонському контексті, консульство потребує кваліфікованої допомоги, включно з представником церкви на святій Горі, який би доносив афонітам правду про українське православ’я безпосередньо на Афоні та допомагав українцям за потреби в організації паломництва.

Я сам отримав постриг з рук Блаженнішого митрополита Володимира на Святій Афонській Горі. Відвідував її багато разів, тому і моє бачення є поглядом і на Святу гору Афон і на сучасне українське православ’я з неї.

Джерело: Пресслужба Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ