Початок Церковного року (Індикт) більшість Православних Церков світу і католики візантійського обряду святкують 1 вересня, а ті Церкви, що дотримуються Юліанського календаря, — 14 вересня (із 13-денним запізненням).

Індиктом у візантійській імперії називали початок щорічної сплати офіційного податку на державу. Враховуючи, що врожай збирали восени, то індикт припадав у більшості куточків імперії на вересень. З першого століття по Р.Х. за формальну дату початку індикту слугувало 23 вересня як час осіннього рівнодення та день народження римського імператора Августа. В V столітті по Р.Х. початок індикту зміщується на перше вересня, а після указу імператора Юстиніана 537-го року датувати усі документи відраховуючи від першого вересня – цей день починає міцно пов’язуватись з початком нового року.

Церква з IV століття приймає датування по індиктам і, найвірогідніше, тоді ж включає святкування Індикту в коло церковних пам’ятей. Саме тому, аж до початку другого тисячоліття датою святкування Індикту могло бути як 23-го, так і 1-го вересня.

Враховуючи, що Індикт головно пов’язаний зі сплатою податків, у центрі богословського осмислення цього свята є слова Писання: “Господь… послав мене благовістити вбогим, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господнього помилування» (Іс. 61:1-2 та Лк. 4:18-19). Обране для свята читання Євангелія від Луки підкреслює, що день Нового Року має стати днем прощення та відпущення усіх боргів, адже кожного разу “нині” має “збутись це писання”, через присутність серед вірних Ісуса Христа (Пор Лк. 4:21).

+ Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський, Нового Риму,
і Вселенський Патріарх,

Всій повноті Церкви, Благодать, мир і милість від Творця всього творіння
Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Преосвященні браття ієрархи і возлюблені чада в Господі,
Вступаючи сьогодні, з Божим благословенням, у новий церковний рік, ми вшановуємо разом з святом Індикта «День охорони природного довкілля» і віддаємо славу і подяку Творцеві всього за «великий дар творіння».

Ми ще раз від усієї душі проголошуємо, що пошана до творіння та постійна турбота про його охорону належать до осердя нашої православної ідентичності як один із найцінніших її елементів. Церква визнає і навчає, що причиною відчуження людини від «дуже доброго» створіння та від своїх ближніх є «відчуженням від Бога». Вона сміливо нагадує нам, що немає справжньої свободи без істини та поза істиною, яка є силою, яка справді звільняє. «Пізнайте істину, і істина визволить вас» (Івана 8:32).

Понад три десятиліття Свята Велика Церква Христова рішуче й динамічно проповідує екологічне послання Православ’я через свої різноманітні ініціативи. 1 вересня 1989 року назавжди знаменуватиме та символізуватиме початок руху, який приніс багато плодів, підвищив обізнаність про духовні та етичні корені та параметри знищення природного середовища, мобілізував окремих осіб та інституції, надихнув решту християнського світу, підкреслив шлях відповіді на цей великий виклик – шлях, який проходить, по-перше, через розуміння його зв’язку з кризою людської свободи та необхідністю радикальних змін у менталітеті та поведінці відносно до творіння, а по-друге, через спільні і універсальні дії, враховуючи глобальні масштаби та трагічні наслідки екологічного руйнування.

Безцінна спадщина для майбутнього полягає в багатьох важливих працях у галузі богословської екології, серед яких чільне місце займають праці професора та академіка, Високопреосвященнішого митрополита старця Пергамського Іоанна. Невичерпним джерелом натхнення стануть також виклади дев’яти міжнародних симпозіумів, проведених на кораблях, в яких брали участь відомі спеціалісти і науковці, а також представники культурного та духовного світу. Ці тексти особливо корисні для екологічного навчання, яке зайняло значне місце в сучасній освіті. Як сказано: «У майбутньому освіта без екологічного спрямування буде пародією освіти».

Сталий розвиток – це вулиця з одностороннім рухом. Він забезпечить екологічну рівновагу в сьогоденні та стане гарантією на майбутнє, але він має свої умови: екологічна економіка, зміни в сільськогосподарській та біомеханічній продуктивності, виробництво та використання енергії, переміщення та транспортування товарів, нові моделі споживання, і так далі. На жаль, добрі наміри, домовленості та декларації часто залишаються теоретичними, просто «великими словами», без жодного впливу на дії, «поверхневими заборонами», як було написано. Людство не вивчило уроків із наслідків зміни клімату, руйнівних пожеж, спеки та повеней, швидкого скорочення біорізноманіття, забруднення атмосфери та морів, знищення лісів та соціальних наслідків екологічної кризи, які, перш за все, виявилися в масовій міграції з екологічних причин. Людство продовжує перебувати в омані щодо вродженої здатності природи захищати себе та долати збитки, спричинені людиною. Ми знаємо, але продовжуємо діяти так, ніби непоінформовані, приховуючи правду про те, що наша сучасна технократична та економікоцентрична цивілізація не є прогресом у зв’язку з природним середовищем, оскільки найбільше спустошення природного середовища зазнало місце в наш час і вік, де панують наука та економіка. Зміна клімату – це величезне руйнування, спричинене людською безвідповідальністю та безальтернативністю нашої моделі організації життя і нашої економіки. У нас є майбутнє лише тоді, коли ми розуміємо, що захист цілісності творіння не тільки не є перешкодою для економічного розвитку, але є засобом справжнього прогресу.

Цього року святкування дня захисту творіння супроводжується гуркотом зброї в Україні, криком жертв військового насильства, бомбардуванням міст та інфраструктури, стогоном природи та стогоном біженців. Кожна війна – це гуманітарна та екологічна катастрофа. Триваюче насильство, від якого загинуло тисячі людських життів, також руйнує природне середовище, яке воно забруднює, змушуючи нації та народи повертатися до способів забезпечення енергоефективності, які є недружніми до навколишнього середовища. Таким чином, людство потрапляє в нове порочне коло руйнівних тупиків, які підтверджують вислів про те, що homo sapiens донині продовжує поводитися одночасно як homo demens – необачний і ірраціональний.

Браття в Господі і благословенні чада, Для Церкви елементи світу – згідно з богословським формулюванням – «є не просто утилітарним або корисним матеріалом для індивідуальних потреб людей, але вони є діяннями Особи єдиного Творця». Все створене Богом благословляє, хвалить і возвеличує Бога на віки; небеса звіщають славу Його. Ось таким постає послання, виражене турботою Великої Церкви про захист творіння. Життя Церкви Христової є передчуттям усього, що ми очікуємо в Царстві Отця, і Сина, і Святого Духа. На нашому шляху до Есхатону, Свята Церква пропонує світові Євангеліє благодаті як дороговказ і непохитну впевненість, що зло в усіх його формах не матиме останнього слова в історії.

На закінчення ми від усієї душі бажаємо вам благословенного та плідного нового церковного року і закликаємо на вас, заступництвом Першої серед святих, Богородиці «Паммакарістос», життєдайну благодать і велике милосердя Творця і Спасителя всього творіння, начальнику і доскональнику нашої непорочної віри, Якому належить слава і держава на віки вічні. Амінь!

1 вересня 2022р.
† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас

Джерело: Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні»

† B A R T H O L O M E W

By God’s Mercy Archbishop of Constantinople-New Rome

and Ecumenical Patriarch

To the Plenitude of the Church

Grace, Peace and Mercy from the Maker of All Creation

Our Lord God and Savior Jesus Christ

Most reverend brother Hierarchs and beloved children in the Lord,

As we enter, with God’s blessing, the new ecclesiastical year today, we honor with the Feast of the Indiction the “Day of protecting the natural environment” and offer glory and gratitude to the Creator of all for the “great gift of creation.”

We proclaim once again with all our heart that the respect for creation and the constant concern for its protection belong to the core of our Orthodox identity as one of its most precious elements. The Church recognizes and teaches that the cause of human alienation from the “very good” creation and one’s fellow human beings is the “alienation from God.” It boldly reminds us that there Is no authentic freedom without the Truth and outside the Truth, which is the power that truly liberates. “Know the truth, and the truth will free you” (John 8.32).

For over three decades, the Holy Great Church of Christ emphatically and dynamically promotes the eco-friendly message of Orthodoxy through its diverse initiatives. September 1, 1989, will forever signify and symbolize the commencement of a movement that produced much fruit, raised awareness about the spiritual and ethical roots and parameters of the destruction of the natural environment, mobilized individuals and institutions, inspired the rest of the Christian world, highlighted the way of responding to this great challenge – a way that passes firstly through an understanding of its connection with the crisis of human freedom and the need for radical change in mentality and conduct with a view to creation, and secondly through a common and universal action given the global dimensions and tragic consequences of the ecological destruction.

An invaluable legacy for the future lies in the many important writings on the field of theological ecology, among which the work of the professor and academician, His Eminence Elder Metropolitan John of Pergamon, retain a prominent place. An inexhaustible source of inspiration will also be found in the presentations of the nine water-borne international symposia, which hosted renowned specialists and scientists as well as representatives of the cultural and spiritual worlds. These texts are especially beneficial for environmental learning, which has carved out a significant place in contemporary education. As it has rightly been said: “In the future, an education without ecological orientation will be a parody of education.”

Sustainable development is a one-way street. It will secure ecological balance in the present and constitute a guarantee for the future, but it has its conditions: ecological economy, changes in agricultural and biomechanical productivity, the production and use of energy, the movement and transportation of goods, new models of consumption, and so on. Unfortunately, good intentions, agreements and proclamations often remain theoretical, merely “big words,” without any impact on action, “superficial injunctions,” as it has been written. Humankind has not learned from the consequences of climate change, the destructive fires, heat waves, and floods, the rapid reduction in biodiversity, the pollution of the atmosphere and seas, the deforestation and social repercussions of the environmental crisis, above all revealed in the mass migration for ecological reasons. Humanity continues to be deluded about the innate capacity of nature to protect itself and overcome human-induced damages. We know, and yet we continue to act as if uninformed, suppressing the truth that with regard to its relationship to the natural environment, our modern technocratic and econo-centered civilization does not comprise progress, since the greatest devastation of the natural environment has taken place in our own time, and age where science and economy prevail. Climate change is an immense destruction caused by human irresponsibility and the impasse of our model of organization in the life of our economy. We only have a future if we understand that the protection of the integrity of creation does not only not comprise a hurdle for economic development, but is the vehicle for real progress.

This year, the celebration of the Day of the protection of creation are accompanied by the sound of weapons in Ukraine, by the cry of the victims of military violence, the bombardment of cities and infrastructures, the groaning of nature and moaning of refugees. Every war is a humanitarian and ecological catastrophe. The ongoing violence, beyond the thousands of human lives, also destroys the natural environment that it pollutes, forcing nations and peoples to return to ways of securing energy efficiency through means that are unfriendly to the environment. Thus, humanity enters a new vicious cycle of destructive impasses, which confirm the saying that homo sapiens to this day continues to behave simultaneously as homo demens, as imprudent and irrational.

Brothers in the Lord and blessed children,

            For the Church, the elements of the world – according to a theological formulation – “are not simply utilitarian or useful material for the individual needs of human beings, but they are actions of the Person of the one Creator”. Everything created by God blesses, praises and exalts God to the ages, the heavens declare His glory. This is the message expressed by the concern of the Great Church for the protection of creation. The life of the Church of Christ is a foretaste of all that we expect in the Kingdom of the Father, Son and Holy Spirit. On our way to the Eschaton, the Holy Church offers to the world the Gospel of grace as its guide and the unswerving certainty that evil, in all its forms, will not have the final word in history.

In closing, we wish you a blessed and fruitful new ecclesiastical year, and we call upon all of you, through the intercessions of the First-among-the-saints Theotokos Pammakaristos, the lifegiving grace and great mercy of the creator and redeemer of all, the pioneer and perfecter of our immaculate faith to whom be the glory and the dominion unto everlasting ages. Amen!

September 1, 2022

†Bartholomew of Constantinople

Fervent supplicant for all before God