«Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором»

(з Акафісту до Покрови Пресвятої Богородиці)

14 жовтня ми відзначаємо день Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника України і День Українського Козацтва. Ці події  хоч і різні за назвами, але мають спільну ідею – перемога над злом неминуча.

Сьогодні подія, яка відбулась у Х столітті в Константинополі, може переосмислитися по-новому, через призму сучасності. Для нас це не тільки церковне свято з гарними народними традиціями і звичаями, а частина нашої історії й «Державотворення». Але для того, щоб зрозуміти актуальність цього свята для сучасної України і духовний сенс події Покрови, ми зробимо невеличку подорож історією.

ІСТОРІЯ СВЯТА

Подія, яка стала основою для вшанування дня Покрови, відбулась у 910 році в Візантійській імперії, у період правління імператора Льва Мудрого і патріарха Макарія . Константинополь – столиця імперії і центр східного християнства був під загрозою захоплення сарацинів-мусульман. Мешканці столиці і її околиці бачачи, що загроза зростає ще більше, вирішили піти до Влахернського  храму  в честь Пресвятої Богородиці і звершити моління за позбавлення від ворогів. Під час богослужіння  Андрію, юродивому Христа ради, і юнакові Епіфанію було явлено видіння, в якому вони побачили Богородицю, яка спустилася у храм  в супроводі святих. Диякон і юнак спостерігали, як Пресвята Діва схилила Свої коліна, почала молитися за всіх присутніх у храмі. Після завершення молитви, Богородиця зняла з себе покривало – Омофор («ὠμοφόριον» – омофоріон з грецької мови перекладається як наплічник)  і розпростерла над усіма присутніми. Як підсумок – агресія сарацин пройшла безуспішно, вони відступили, тому це видіння розтлумачили як знак з Небес: місто під захистом Бога і Його Пречистої Матері.

За іншою версією, яка стає більш поширеною в останні часи, ця подія сталася на 50 років раніше у 860 році, під час походу русів на Константинополь під проводом князя Аскольда.  Але після облоги міста, вони відступили, і Патріарх Фотій витлумачив цю подію як заступництво Богородиці. Коли столиця була в оточенні, вірні взяли ризи Пресвятої Діви, які зберігалися у Влахернському храмі і з ними обійшли навколо стін міста, за іншими джерелами – у видінні Богородиця Сама зійшла до мешканців, покривши місто омофором.  Після відступу та повернення додому Аскольд разом із дружиною (військом) прийняли християнство.

Але ця оповідь не відповідає історичним фактам. Причиною для припинення облоги послужила проста дипломатія. Візантійський імператор Михаїл III обдарував русів щедрими дарами і домовився про їхнє повернення додому. А прийняття християнства Аскольдом було умовою Русько-Візантійського договору, підписаного через 7 років після походу – у 867 році.

Після прийняття християнства в Київській Русі у 988 році, перейшло і шанування свята Покрови. У «Літописі Руському» є згадка про те, що князь Ярослав Мудрий довірив Київ і всю землю, якою володів, під Покров Богородиці.

Варто зауважити, що омофор є невід’ємною частиною богослужбового одягу єпископа. Це довга широка стрічка, прикрашена хрестами, покладаючись на плечі, одним кінцем спадає спереду а іншим – позаду.  Це символ заблукалої овечки, яку священнослужитель несе на своїх плечах до не заблукалих в Дім Божий, як Добрий Пастир з притчі Господа Ісуса Христа. Омофор Єпископа є видимою «іконою» Божої турботи і захисту так і Покров Богородиці є символом спасіння від погибелі і Небесного Заступництва.

КОЗАЦЬКА ПОКРОВА

У козацьку добу, було три найшанованіших свята: Великдень, Богоявлення і Покрова. Нам достеменно невідомо, коли і за яких причин виникло благочестиве ставлення до Покровського свята, але ми бачимо вплив події, яка відбулась у Константинополі на культуру і звичаї козаків. Центральний храм, який стояв у козацькій Січі, називався Покровським. Основні зібрання і вирішення важливих питань відбувались завжди біля церковної брами. Скоріш за все, козаки порівнювали себе з жителями столиці Візантії, які під час критичної ситуації  всю надію покладали на Богородицю, Яка Своїм Омофором спасе і збереже від напасників. Тому і не дивно, що саме в День Покрови козаки обирали нового старшину, або гетьмана, тим самим призиваючи благословення Божої Матері на цей вирішальний вибір.

Благоговіння і любов до цього свята гарно ілюструють ікони, які в народі називаються «Козацька Покрова». На образах відтворена подія, яка відбулась у Влахернському храмі, але з невеликим доповненням: середі присутніх є гетьмани, отамани, старшини, козаки і ієрархи Української Церкви. Розквіт  такої іконописної творчості відбувся якраз за часів Гетьманства Івана Мазепи.

  ІКОНА ПОКРОВИ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПИ і ПЕТРА І  XVIII ст.  

ІКОНА ПОКРОВИ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ ГЕТЬМАНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО XVIII ст.

Тому, коли у 1999 році постало питання щодо вирішення встановлення свята дня Українського Козацтва, логічною відповіддю стала дата – 14 жовтня – День Покрови Пресвятої Богородиці.

У 2014 році, після воєнної агресії зі сторони російської федерації та окупації Кримського півострова, було вирішено, що і день Захисника України буде перенесено з радянського 23 лютого на 14 жовтня – дня Покрови і Українського Козацтва.

НЕРУШИМА СТІНА – УКРАЇНСЬКА ЗАСТУПНИЦЯ

Сьогодні, у цей важкий для нашої Країни час, коли ми потерпаємо від агресії Російської Федерації, наші молитви до Богородиці лунають ще сильніше. Ми так само, як і жителі Константинополя, надіємось на Божу допомогу  в перемозі над ворогом. Для нашого Українського народу є свій символ Заступництва Божої Матері – мозаїчний образ Богородиці у стінах Собору Софії Київської.

Із цим образом пов’язана така благочестива легенда:  «Київ не загине і буде стояти міцно, доки тримає над ним руки Богородиця». У чому унікальність цього образу?

Мозаїчна ікона зображує Пречисту Діву, яка стоїть з піднесеними руками в молитві до Бога. Її назва – Оранта, в перекладі з латинської означає «та що молиться».  В Святому Письмі, ми зустрічаємо подібний образ, коли пророк Божий Мойсей підіймав обидві руки до гори в молитві за перемогу єврейського народу над амалекитянами. Коли руки були піднесені – євреї перемагали, коли пророк їх опускав – народ отримував поразку. Ми, християни, віримо, що ікона –  це «віддзеркалення» світу духовного, завдяки образу  видимого ми бачимо невидиме. Тому наша молитвениця – Богородиця підняла Свої руки у молитві більше 10-ти століть тому, і не опускає їх до сьогоднішнього дня.

В акафісті до Пресвятої Богородиці, який був написаний у VII столітті, є таке молитовне звернення з пророчими словами: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; Радуйся, держави Нерушима Стіно». За багатовіковою історією Софійський Собор пережив навали різних ворогів: напад і викрадення святинь, пожежі і руйнування. Але він вистояв, вистояла  і Богородиця. Тому цей образ має ще одну назву – «Нерушима Стіна».

ОРАНТА – МОЗАЇКА У СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ХІ ст.

Незважаючи на між вікову дистанцію між подіями у Константинополі і подіями в Україні, ми об’єднані духовним зв’язком, бо в нас однакові проблеми і почування.

Тому сьогодні в цей святий день ми віримо, Богородиця підносить Свої гарячі молитви до Бога за нашу Державу – Україну. Ми, як православні християни, приєднуємось до цієї молитви і просімо Пресвяту  Діву, щоб вона покрила Своїм  Омофором усіх , особливо Захисників і Захисниць України, які  за Божим промислом відзначають сьогодні свій день. Нехай Покров Пречистої Діви Марії буде над кожним Українським домом. Поки Богородиця Непорушною Стіною стоїть у молитві в серці нашої Країни – перемога буде за нами!

МОЛИТВА ПРО ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Заступнице краю нашого, Пресвята Богородице, радуйся, бо Ти своїм благоволінням вінчала Батьківщину нашу від давніх літ і посилаєш їй свою благодать! Не відніми від нас, Владичице, і нині милість Твою, поглянь на потреби наші і поможи своїм заступництвом. О Пречиста Діво, Небесна Царице, Всемогутня Заступнице, не осоромлене наше уповання! Дякуючи Тобі за всі великі благодіяння, що з роду в рід народу нашому від Тебе явлені були, благаємо Тебе: збережи Україну нашу, всяке місто і край, і нас, грішних і недостойних, від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної боротьби. Пресвята Богородице, покрове землі нашої, помагай нам! Амінь.

Диякон Костянтин Шевченко – клірик Переяславсько-Вишневської Єпархії