Священик із Сумщини загинув на фронті, прикриваючи побратимів у стрілецькому бою.

Його життя стало проповіддю жертовності та любові до ближніх

6 серпня 2025 року на передовій, у запеклому стрілецькому бою на Дніпропетровщині, обірвалося життя священика Православної Церкви України, отця Юрія Волика з Тростянця Сумської області. Йому було лише 36 років.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Отець Юрій — не просто священик, а пастир, який пішов далі проповіді словами — він проповідував життям. Призваний 24 березня 2025 року до лав Збройних сил України, він став солдатом аеромобільного батальйону. На фронті швидко здобув повагу побратимів за свою відвагу, відповідальність і братерське серце.

Його останній бій став свідченням найвищої жертовності. Героїчно прикриваючи своїх побратимів, отець Юрій віддав своє життя, щоб інші могли жити. Як сказав священик ПЦУ Роман Грищук: «Тепер він в обіймах Бога у світлому місці».

У руках він тримав не лише зброю, а й хрест у серці. Його подвиг — це поєднання воїнської честі та священичого покликання. Він залишився вірним присязі перед Богом і перед Батьківщиною до останнього подиху.

Від Тростянця до лінії фронту його шлях був коротким у часі, але безмірним у значенні. Бо кожен крок отця Юрія був кроком віри та любові, навіть у пеклі війни.

Вічна пам’ять і слава світлому Герою. Нехай його приклад стане нагадуванням: справжній пастир не полишає своїх навіть серед вогню й смерті, а воїн Христовий йде попереду, ведучи за собою.

ДЖЕРЕЛО

Молитва за померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Назарія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.