26 серпня Церква згадує подружжя, яке засвідчило віру стражданнями та любов’ю.

Подружжя, що стало свідками віри навіть у муках

26 серпня Православна Церква з особливим трепетом згадує святих мучеників Адріана та Наталію — подружжя з Нікомідії, яке у IV столітті стало символом християнської мужності, любові та вірності до кінця.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Адріан був чиновником при дворі імператора Максиміана, відомого своїм гонінням на християн. Побачивши стійкість ув’язнених послідовників Христа, він настільки захопився їхньою вірою, що сам відкрито визнав себе християнином. Цей сміливий крок визначив його життєвий шлях: він добровільно став у ряди мучеників, засвідчивши, що істина дорожча за земну кар’єру та безпеку.

Його дружина, свята Наталія, яка вже сповідувала віру Христову, з радістю прийняла цей вибір чоловіка. Вона не відмовляла його від страждань, а навпаки — підтримувала, втішала й благословляла. Її присутність у темниці, слова любові й молитви стали для Адріана джерелом сили та мужності перед лицем тортур і смерті.

За наказом імператора Адріан разом з іншими християнами був страчений. Наталія ж залишалася біля його мощей, бережно зберігала пам’ять про його подвиг і завершила земне життя у молитві та відданості Христові.

Подвиг святих Адріана і Наталії є живим свідченням, що справжня любов перевищує межі земного життя. Це союз, освячений вірою, де подружжя єдине не лише в радості, а й у терпіннях, не лише на землі, а й у вічності.

Сьогодні їхній приклад нагадує: любов у Христі сильніша за страх, страждання і навіть смерть.

Молитва до святих мyчeників Адріана та Наталії

О, святі мученики! Прийміть голос моління нашого і визволіть нас молитвами вашими від голоду, згуби, землетрусу, потопу, вогню, меча, нападу чужинців та міжусобиці, від несподіваної смерті та всякої біди, смутку та хвороби. Щоб нині ми, зміцнені вашими молитвами та заступництвом, прославляли Господа Ісуса Христа.

О, святі мyчeники! Почуйте нас, які зі сльозами молимось до вас, і пошліть нам усе, що корисне для дyш і тiл наших. Моліть Христа Бога, щоб Він помилував нас і вчинив нам за милістю Своєю, щоб ми не загuнули у гріхах наших.

Йому ж належить всяка слава, честь та поклоніння з Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим Духом на віки віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія