Вшановуючи сьогодні пам’ять святого благовірного князя Костянтина Острозького, не можемо оминути увагою одне з його численних благодіянь – видання Острозької Біблії, яка побачила світ 440 років тому. І сьогодні доволі непросто видати книгу, а тоді, у XVI столітті, взятися за справу, якої ще слов’янський світ не бачив і навіть не уявляв її масштабів, – було не просто складним завданням, це було справжнім викликом. І ось чому.

Як ми знаємо, Острозька Біблія 1581 року – це перше у світі повне видання всіх книг Священного Писання церковнослов’янською мовою. Це була дуже коштовна ідея, святий Костянтин Острозький не пошкодував зусиль і витрат на цю Книгу, яка складалася із 628 листків великого розміру. Ще й наклад мінімум у півтори тисячі примірників! На той час подібних видань тодішнє друкарство на слов’янських землях ще не бачило.

Особливо нелегким завданням виявилося впорядкувати текст Біблії, адже православні слов’яни на той час ще не мали всіх книг Священного Писання в одній книзі, користувалися рукописними перекладами Старого Завіту. Довго довелося збирати не рукописи не лише церковнослов’янські, але й грецькі, латинські, польські, чеські й інші. Як пізніше згадував у своїй передмові до Острозької Біблії святий Костянтин Острозький: «Виявилося, що списки ці незгідні, – вони не тільки мали відміни, але часом і спокуси, через що впав я був у великий смуток. До того з намови диявольської знайшлося багато ворогів, що руйнували мені задумане, а помічників та робітників мав я дуже мало. І впав був я у сумнів. І міркував я в серці своїм, чи починати, чи перестати, але таки з Божої волі кращі думки перемогли гірші, бо я знав, що неможливе людині – можливе Богові». І тоді він розпочинає другий етап пошуку джерел, шле посланців до південних слов’ян, болгар, сербів, греків…

На це пішло ще кілька років, а потім, розповідає князь Острозький, «… із багатьма іншими, що добре знають Святе Письмо, довго я радився, і загальною радою та одноголосним бажанням вибрали ми давній грецький список 72 перекладачів – і я наказав незмінно в усім наслідувати цей список». Далі тривала величезна робота острозької школи перекладачів, коректорів і упорядників, які й зробили цей шедевр.

До речі, у своїй передмові святий князь Костянтин Острозький просить прийняти цю Біблію «не яко річ земну, але як дар небесний». І, дійсно, за Божим Промислом, значення Острозької Біблії вийшло далеко за межі нашого народу, вона стала взiрцем та основою для всіх наступних видань Священного Писання слов’янською, а згодом – і російською мовами. Московська Біблія 1663 року, яка в Росії отримала назву «первопечатной», писалася з Острозької: виправили написання деяких слів, замінили українські наголоси на російські, вислови «народ руський» на «народ всеросійський». Цей же, острозький, текст лежить в основі і так званої єлизаветівської Біблії 1751 року, яку редагували два викладачі Києво-Могилянської академії і текст якої був затверджений Синодом Російської Православної Церкви.

З милості Божої український народ має дуже цінний спадок, славне минуле, величні здобутки і геніальних світочів, які в різні часи несли слово Боже в народ. Сьогодні ми вшанували пам’ять одного із них – святого благовірного князя Костянтина Острозького. Нехай його молитвами Господь благословить нашу державу і наш народ, зміцнить в душах любов до Бога і до ближніх.

Джерело Митрополит Епіфаній