Духовний погляд Предстоятеля ПЦУ на час, віру і надію.

Християнський сенс оновлення поза календарем

У день свята Обрізання Господнього, коли Церква вшановує наречення імені Ісуса, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до вірян із проповіддю, яка звучить особливо актуально на межі календарних років — як духовний орієнтир, як нагадування про справжній сенс оновлення і відповідальності.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Свято восьмого дня після Різдва Христового — не лише спомин давньої біблійної події. Це свідчення фундаментальної істини християнської віри: Бог справді став Людиною. Не символічно, не умовно, не «у видимості», а реально, прийнявши повноту людської природи. Обрізання Спасителя є знаком Його справжньої тілесності, Його входження в історію конкретного народу і виконання Божої обітниці, даної Авраамові та Давидові.

У своїй проповіді Предстоятель ПЦУ наголосив: Христос приймає обрізання як знак Завіту — так само, як кожна людина у Таїнстві Хрещення входить у новий Завіт з Богом. Це не формальний релігійний жест, а акт посвяти життя Творцеві. Людина перестає належати лише собі — вона стає частиною Божої родини, спільноти віри, відповідальності й любові.

Особливу увагу Митрополит Епіфаній звернув на наречення імені Ісус. Це ім’я не є випадковим чи традиційним — воно відкрите Богом ще до народження Немовляти і несе у собі програму спасіння: «Сущий є спасіння». У цьому імені поєднуються дві істини — божественна природа Христа і Його місія як Спасителя світу, Який добровільно прийме жертву заради визволення людства від гріха і смерті.

Восьмий день, за біблійною символікою, виходить за межі звичайного кола часу. Це день нового творіння, передвісник вічності. Саме тому Христове Воскресіння звершилося «першого дня після суботи», який для Церкви став днем надії, перемоги життя і світла. У цьому ж духовному ключі Митрополит Епіфаній осмислює і початок нового календарного року: не як магічну зміну дати, а як нагоду для подяки, покаяння і свідомого вибору добра.

Предстоятель наголосив: християни не покладають надію на сам плин часу. Новий рік не стає кращим автоматично. Він наповнюється змістом лише тоді, коли людина сама наповнює його вірою, молитвою і добрими справами. У цьому сенсі кожен новий рік — це не обіцянка без зусиль, а завдання.

Прикладом такого життя Митрополит Епіфаній назвав святителя Василія Великого, пам’ять якого також вшановується цього дня. Святитель був не лише великим богословом, але й людиною дії, непримиренним до неправди, захисником істини і служителем любові. Його спадщина нагадує: справжня віра завжди має плід.

У підсумку проповідь Блаженнішого Митрополита звучить як духовний маніфест початку року: надія християнина ґрунтується не на обставинах, а на Христі; мир народжується не з компромісів зі злом, а з правди; а новий час стає благословенним лише тоді, коли людина свідомо обирає шлях світла.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України