Митрополит Епіфаній звертається до вірян з пропозицією досліджувати історію та тверезо оцінювати небезпеки популяризації ідей “руського міра” на теринах України

Величне слово в день пам’яті святих великих мучеників православ’я -Катерини та Меркурія

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день пам’яті святої великомучениці Катерини та преподобного Меркурія Чернігівського


Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю громаду цього кафедрального собору і всіх вас з подвійним святом. Сьогодні урочистою літургією і спільною молитвою ми вшановуємо великомученицю Катерину, на честь якої освячений цей прекрасний храм, а також прославляємо преподобного отця нашого Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського, мощі якого тут спочивають.

Ці двоє святих жили у різний час, в різних країнах, але подвиг їх внутрішньо був подібним – це був подвиг свідчення. Свідчення правдивої віри в істинного Бога. Свідчення не тільки і не стільки словесного, скільки у втіленого у справах. Свідчення, пов’язаного із самопожертвою, із найглибшою відданістю Богові, яку лише може виявити людина, все своє життя віддаючи в Його руки.

Свята Катерина була заможного роду, вродлива і премудра. Живучи в Олександрії Єгипетській, місті, яке у той час фактично було другим за значенням у Римській державі після столиці, Катерина мала можливість досягти високого світського положення, примножити своє багатство та земну славу. Але душа її навіть ще тоді, коли вона була язичницею, відчувала потребу знайти щось більше, ніж почесний шлюб і високе суспільне становище. І Господь, відповідаючи на це її прагнення, відкрив їй Себе. Через християн, яких багато вже було в Олександрії, вона пізнала істинного Бога і всією душею навернулася до Нього.

Слід пам’ятати, що тоді належність до віри християнської за законом римської держави сама собою була вже злочином. Рим дозволяв вірувати в різних місцевих божків, зокрема тих, яких від стародавніх часів шанували у єгипетській землі. Але умовою для такої нібито терпимості було одне – обов’язок шанувати державних божків Риму, а особливо – віддавати божественне шанування імператорам. Для засвідчення того, що людина виконує свій релігійний обов’язок перед державою, слід було у визначений час приносити жертви римським божествам та «генію імператора». Хто не приносив жертви та не брав участь у цих церемоніях, той вважався злочинцем та підлягав покаранню аж до страти.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Для язичників не було проблемою кланятися різним божкам. І єгиптяни, і римляни ототожнювали божків одне одного з власними та вважали, що під різними іменуваннями вони шанують своїх власних божеств. Але християни не могли поклонятися жодному іншому божеству, окрім єдиного істинного Бога, славленого в Тройці – Отця, Сина і Святого Духа.

Бо такою є найперша заповідь, яка свідчить: «Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм» (Втор. 5:6-7). Цією заповіддю Бог свідчить, що лише Він є єдиним істинним Богом, і ніякого іншого бога, окрім Нього, немає і не може бути.

А другою заповіддю Господь забороняє всяке шанування ложних божків та їхніх зображень, кажучи: «Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі, не поклоняйся їм і не служи їм»(Втор. 5:8-9).

Чому Бог забороняє служити іншим так званим божествам? Ясну відповідь на це дає Писання: «Боги народів ніщо – ідоли, а Господь небеса сотворив»(Пс. 95:5). Також і апостол Павло застерігає: «Язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами. Неможете пити чашу Господню i чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської» (1 Кор. 10:20-21).

Тобто, різні поганські ідоли це не просто зображення, а служіння перед ними – це не просто якась незначна церемонія. Ідол представляє собою неправдивого бога, а служіння перед ним – це служіння бісам. Бо диявол від початку забажав посісти місце Боже і сам для себе, а також для спокушених ним хоче бути богом, замінивши собою істинного Творця. Всякий, хто кланяється ідолам – кланяється дияволу і його слугам бісам.  

Катерина добре знала, що прийняття нею християнства означає остаточну і беззаперечну відмову від язичницького поклоніння. І що за це вона може бути піддана тортурам і навіть позбавлена життя. Але пізнавши істину вона не могла заради тимчасових благ відмовитися від неї. Пізнавши, що Бог дає вічне і блаженне життя, вона не могла відмовитися від Господа заради збереження життя тимчасового, яке все одно завершується для кожної людини смертю.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

З історії святої Катерини ми знаємо, що за публічне сповідання нею християнської віри її спочатку вмовляли відректися, потім примушували силою, потім тортурами і наприкінці засудили на страту, відтявши їй голову. Але все це не похитнуло її віри.

Навпаки – своєю незламністю, мудрою проповіддю та прикладом вона багатьох свідків її страждань надихнула увірувати в Христа. І хоча минуло вже 17 століть – свята великомучениця Катерина, як також й інші мученики та сповідники, надихає нас і нині твердо і непохитно триматися християнської віри, відкидаючи ложних божків віку цього.

Одним з таких божків стало поклоніння «русскомуміру». Використовуючи образ православ’я, вчення про «русскій мір» підміняє істинного Бога і служіння Йому – Росією і Москвою. Це вчення намагається переконати, що лише російська держава і прикута до неї рабським ланцюгом патріархія є істинним втіленням віри, святості, джерелом благодаті та «третім і останнім Римом».

Справді, Москва стала «Римом» сучасності. Але не Римом святих, якими були апостоли Павло, наставник першої громади римських християн, і Петро апостол, які обидва були страчені у стародавній імперській столиці. Москва – це «Рим»поганський, язичницький, імператорський, «Рим»гонителів і мучителів.

Хіба нинішній кремлівський тиран не діє так, як діяли давні тирани? Хіба він не примушує поклонятися своєму генію, як ті примушували? Хіба не терплять мук і страждань ті, хто відмовляються кланятися йому? Хіба підвладних йому первосвящеників та їхнього начальника Гундяєва він не навчив свідчити і діяти так, як казали давні христоубивці: «Немає в нас царя, крім кесаря» (Ін. 19:15)? Бо вони, забувши Євангеліє і всі заповіді, виправдовують, прославляють і благословляють відверте зло.

У давньому Римі існував культ Перемоги, як божества. І статуя цього божества перебувала у римському сенаті. А нині в московській землі цей культ відродився, і навіть капище йому сотворили, назвавши головним військовим храмом. Де замість Бога прославляється російська зброя і російські війни.

То хіба не є обов’язком правдивих християн втікати від такого ідольського служіння? Хіба не є обов’язком духовним, моральним, християнським викривати єресь «русского міра», це новітнє ідолопоклонство, так, як свята Катерина викривала безбожного царя і його суєтне поклоніння ідолам?

І хіба не розуміють ті, хто досі служать ідеям «русского міра», що вони, за виразом Євангелія – служать двом господарям? А служачи їм – якого люблять, а якого ненавидять? Якщо заради «русского міра» вони готові виправдовувати зло, яке нашестя московитів принесло на нашу землю, якщо досі не можуть відректися від Гундяєва, і всіх слуг його, і всього служіння його, і всієї гордині його, і далі, хоча в більшості і приховано від сторонніх, але вшановують його як свого патріарха, – то хіба не «русскій мір» полюбили вони більше за Бога?

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Зупиніться, опам’ятайтеся, відкрийте очі, подивіться на смертельні отруйні плоди, які «русскій мір» несе українському народу і всьому світові, загрожуючи навіть глобальною катастрофою. Вийдіть того з духовного єгипту і вавилону, з дому рабства. Зніміть з себе ярмо московської патріархії, прислужниці кремлівської тиранії. Пізнайте істину – і істина визволить вас (Ін. 8:32)!

Дорогі брати і сестри!

В сьогоднішній святковий день будемо молити Господа, великомученицю Катерину і преподобного отця нашого Меркурія про визволення християн від омани «русского міра». Ці святі під час земного життя твердо опиралися поганству та ідолопоклонству – і давньому римському, і новітньому більшовицькому. Анині на небесах вони, торжествуючи, не перестають молитися за вірних. Тому ми просимо їх: свята великомученице Катерино і преподобний отче наш Меркуріє, молитвами своїми відженіть від стада християнського спокуси ідолопоклонства і всяке злочестиве та безбожне вчення розвійте і осоромте! Щоби за вашим прикладом непохитної віри і ми твердо трималися віри істинної, християнської, православної та разом з вами сподобилися вічного життя, яке Бог приготував тим, хто любить Його.
Амінь.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)