Стаття розповідає про свято Михайлівської Золотоверхої обителі та її відродження в сучасному світлі.

Духовна спадщина та історія Михайлівського собору

8 листопада за новоюліанським календарем, у день Собору архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних, Михайлівська Золотоверха обитель – головний кафедральний собор Православної Церкви України – відзначає своє престольне свято.

Понад 9 століть тому цей собор був закладений онуком Ярослава Мудрого, князем Святополком Ізяславичем, у хрещенні Михаїлом. Собор був зведений і освячений на честь архістратига Михаїла, небесного покровителя Києва.

До монгольської навали на території України-Руси було збудовано близько 15-ти Михайлівських храмів. Неперевершеною перлиною у цьому вінці став саме Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. На той час цей храм був єдиним у Києві, який мав визолочену баню, що тоді не було характерним, і через це одержав назву «золотоверхий». Саме від нього започаткувалась традиція золочення куполів. Згодом «золотоверхим» почали називати й наше столичне місто Київ.

У ХІІ столітті Михайлівський храм слугував родовою усипальнею київських князів: Святополка Ізяславича (1113) та його дружини, візантійської принцеси Варвари (яка привезла сюди з Константинополя мощі святої великомучениці Варвари), а також правнуків Святополка – Святополка Юрійовича (1190) та князя Турівського Гліба Юрійовича (1196).

Під час монгольської навали в 1240-х роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. До кінця XVI століття він стояв занедбаний. Лише в середині XVII-го, коштом гетьмана Богдана Хмельницького, верхи церкви покрили листами золоченої міді. Ще сто років по тому собор прикрасили бароковими оздобами, відмалювали давні фрески. Привертав увагу високохудожній іконостас з філігранним різбленням, виготовлений чернігівськими майстрами у 1718 році.

Серед багатьох реліквій храму виділялася рака святої Варвари (32 кг срібла), подарована гетьманом Іваном Мазепою, а також срібні царські врата початку ХІХ століття. На фронтоні містився прекрасний бароковий барельєф святого архістратига Михаїла (який, як не дивно, вцілів у вирі тоталітаризму і нині є окрасою Музею Михайлівського монастиря).

НАШ ТЕЛЕГРАМ

І все ж ніякі зовнішні вороги не йшли в порівняння з вандалами ХХ-го століття. Тоді Михайлівський Золотоверхий собор, який пережив татаро-монгольські та інші чужинські набіги, не встояв перед більшовицькою навалою. Радянська влада монастир закрила, у 1934 році постановила знести, а у серпні 1937 року – висадила понад восьмивіковий собор у повітря, аби збудувати на святому місці урядові споруди. З комплексу урядового центру звели лише першу чергу – будинок ЦК КП(б)У на місці Василівської церкви (нині Міністерство закордонних справ України). На «звільненій» території монастиря влаштували спортмайданчики.

Після відновлення незалежності України було ухвалене рішення про відбудову храму. З нагоди святкування Дня Києва у 2000-му році відновлений Михайлівський Золотоверхий собор був освячений та знову гостинно відчинив свої двері. Нині Свято-Михайлівський Золотоверхий собор – кафедральний храм Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. У новітню добу Михайлівський Золотоверхий монастир відродив свою діяльність та відіграв важливу роль у захисті свободи та гідності, відчинивши свої двері для побитих студентів-активістів під час Революції Гідності. У цій обителі ми спільно молимося за полеглих захисників Батьківщини, а також підносимо молитви до Бога за весь наш український народ та за перемогу України.

Долучайтеся до богослужінь Михайлівського Золотоверхого собору, цього унікального українського храму, який на 40 років старший, ніж перша письмова згадка про Москву як заселене людьми місце.