Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Сердечно вітаю всіх вас, духовенство і громаду цього храму, з престольним святом на честь Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело».

Історія цього Богородичного образу пов’язана з джерелом води, яке від давнього часу і донині існує в місцевості на захід від старовинних стін Царгорода. Зараз місцевість ця перебуває в межах міста, а в давній час це був гай біля дороги до Золотих воріт Константинополя. У зв’язку з чудесами, явленими через джерело води, воно було назване Живоносним. Імператор Юстиніан, який сам отримав зцілення від хвороби, споживши, за таємничим звіщенням Божої Матері, води з цього джерела, наказав збудувати тут величний храм на Її честь. Згодом у цьому храмі було зображено ікону Пресвятої Владичиці зі Спасителем. На ній Богоматір із Сином зображені над чашею фонтану з джерельною водою, від якої її черпають і споживають потребуючі.

Після турецького завоювання давній храм був зруйнований, однак з часом біля джерела був зведений християнами малий храм на честь Богородиці. Але на початку ХІХ століття, в роки грецької революції, через гоніння на християн, ознаменоване вбивством самого Патріарха Григорія, якого на день Пасхи після богослужіння повісили на воротах Патріархії, і храм біля Живоносного джерела був наново зруйнований. Однак після завершення гонінь в час відносного миру в 1835 році з великою урочистістю був освячений новий гарний храм біля джерела, яке також було впорядковане. При храмі, який діє і дотепер та є місцем паломництва, існує жіночий монастир. А на подвір’ї поруч з храмом і джерелом розташований невеликий цвинтар, де поховані Вселенські Патріархи, які упокоїлися протягом останніх двох століть.

Сам образ Богородиці, пов’язаний з цим Живоносним джерелом та храмом при ньому, виглядом своїм та назвою відсилає нас до євангельської події розмови Спасителя із жінкою самарянкою біля колодязя. «Всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим – говорить Христос, вказуючи на воду з колодязя. – А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4:13-14).

Також в іншому місці Євангелія знаходимо слова, сказані Спасителем перед народом в Єрусалимському храмі: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його» (Ін. 7:37-39).

Як через джерело витікає вода, яка втамовує спрагу, так через Пречисту Діву воплотився Син Божий, Який є для всякого віруючого невичерпним джерелом благодаті. Тому до Діви Марії, як до Тієї, хто з людей є найближчою до Сина Божого, бо Вона є Його Матір’ю, ми звертаємося з проханнями про молитву та заступництво, про допомогу в потребах і про зцілення від хвороб, про захист від нашестя чужинців та від згубних пошестей. Не в одній якійсь потребі ми звертаємося, але в багатьох і часто, бо знаємо і милосердя Богородиці, і велику силу, яку мають Її материнські молитви.

Апостол Яків у своєму соборному Посланні каже: «Моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного» (Як 5:16). А хто є серед людей більш праведним, ніж Пречиста Діва Марія, Яку Сам Господь звеличив і Яка достойно іменується чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів, святішою від усіх святих? Тому за благодаттю, даною Їй від Бога, Пречиста Діва є невичерпним джерелом милості та благодіянь усім, хто з вірою звертається до Неї.

Свідченням цього є Її численні ікони, прославлені чудесами. Вони зображають, хоча і у різний художній спосіб, єдину Матір Сина Божого втіленого. І через ці різні образи, коли ми молимося перед ними, то возносимо молитву нашу до Неї одної, до Тієї, Яка є першообразом для всіх Своїх ікон. А Вона, наша Пречиста Владичиця, у свою чергу Сама є найсвітлішим образом Божим – живим і нерукотворним.

Бо ми знаємо з Писання, що людина сотворена на образ Божий. І кожен з нас має цей образ, вкладений в саму нашу людську природу. Наші розум, воля і почуття, наша свобода і творчі здібності – все це є відбитком, відображенням божественних властивостей. Але коли образ Божий є присущим всякій людині в силу самого її народження, то подоба є лише здатністю, яка розкривається завдяки особистісним зусиллям.

І грішники, і злочинці мають образ Божий, але подібний він до збезчещеної оскверненої ікони, до храму, зганьбленого богохульним плюндруванням. Водночас коли людина наповнюється благодаттю Святого Духа, коли у житі своєму виконує волю Божу, словами і ділами втілюючи приписи Господніх заповідей – тоді така людина уподібнюється до Бога, стає правдивим Його образом у світі цьому, живим храмом Святого Духа, як про це говорить нам і Писання.

Найвищим прикладом такого Богоуподібнення є для всіх нас Пресвята Діва Марія. Тому до Неї ми і звертаємося у своїх потребах, духовних і земних, і як з невичерпного благодатного живоносного джерела, отримуємо через Неї велику милість. Не замість Бога ми звертаємося до Пречистої Діви, як вважають деякі, критикуючи православних християн, але як до Тієї, Яка являє нам образ Божий у святості, чистості, милосерді, праведності та інших чеснотах. Не як до Тієї, хто помер у давній час, але як до живої, прийнятої Сином Своїм до Раю. Не як до Тієї, Яка перебуває у недосяжній височині, але як до Матері, Яка повсякдень є поруч зі Своїми духовними дітьми, з тими, хто звертається до Неї, хто потребує Її втіхи та заступництва.

Дорогі брати і сестри!

Символічним є те, що в історії своїй царгородський храм Богородиці «Живоносне Джерело» зазнавав руйнування і осквернення, але відбудовувався і відроджувався. І те саме джерело води, яке дало назву і храму, і образу Богородиці, є при ньому і тепер. І як у давній час, від нього нині можуть черпати цілющу воду всі потребуючі.

Так і цей прекрасний храм у часи богоборства був занечищений і розорений. Але працею спочилого настоятеля, приснопам’ятного отця Валерія та всієї вашої громади, він був відбудований і нині є джерелом молитви, благословення, служіння Богу і ближнім, духовного просвітництва та благодійності.

Тож у нинішній день храмового свята, розділяючи з вами цю радість, хочу побажати отцю настоятелю, духовенству парафії та всій вашій громаді і надалі в словах і житті втілювати євангельські заповіді любові до Бога і ближніх, бути як громада і як храм невичерпним джерелом допомоги в потребах усім, хто прагне пізнати Бога і досягти спасіння.

Молитвами Пречистої Владичиці нашої Приснодіви Марії, Живоносного і невичерпного джерела благ і милості, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас! Амінь.