Односельчани вшанували пам’ять Романа Гармаша — воїна 5-ї штурмової бригади, який 18 вересня 2024 року віддав життя за Україну під Бахмутом

18 вересня 2025 року в селі Малий Ходачків відбулися заходи пам’яті за Романом Гармашем — воїном 5-ї штурмової бригади, який рівно рік тому загинув у бою під Бахмутом. Громада, рідні та побратими схилили голови в подяці за його жертовність.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Захисник України Роман Гармаш загинув 18 вересня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу Іванівського. Два дні він вважався безвісти зниклим, аж доки побратими не змогли евакуювати його тіло. Поховали воїна з усіма військовими почестями на центральному кладовищі рідного села 25 вересня.

Рівно через рік у церкві Святого Архистратига Михаїла відбулася поминальна служба та освячення пам’ятного стенду Романові біля монумента полеглим землякам. Чин освячення провів отець Василь Сліпчук.

«Сьогодні, у день Пам’яті ми згадуємо Романа і добрим словом, і молитвою з подякою за його жертовність. Ми вчимося з того прикладу, як любити Україну», — наголосив священик.

Мати Героя, Марія Гармаш, подякувала всім, хто цього дня прийшов віддати шану її синові. Сестра Світлана розгорнула прапор із підписами побратимів, який 5-та бригада передала спеціально до річниці. «Цей прапор цінніший за будь яку нагороду. Бо він є символом незламності та жертовності – промовила сестра Світлана. Вона закликала пам’ятати Героїв не лише посмертно, а й пам’ятати про живих. Адже підтримка потрібна найперше Захисникам аж до спільної Перемоги», — сказала вона.

Вчителька Романа Жанна Басюк назвала Романа Гармаша «відповідальним і співчутливим хлопцем, якого серце пам’ятає, мов рідну дитину». Друг і побратим Михайло з Сил спеціальних операцій згадав: «Найперше, що я хочу сказати, як військовий, я мав за велику честь знати Романа. Це була людина-патріот, і людина-позитив у всіх випадках. Але найголовніше він був людиною з великої букви, доброю людиною. Нехай з Богом спочиває».

Командування батальйону зв’язку 5-ї штурмової бригади у своєму зверненні відзначило дисципліну, професійність і відданість Романа: «Він був прикладом у бою і в житті. Його спокій, точність і готовність прикрити побратима надихали кожного».

У річницю смерті до могили воїна прийшли школярі, односельчани та діти з місцевого садочка. Вони поклали квіти, запалили свічки та вшанували Романа хвилиною мовчання. Громада знову пережила спільний біль утрати, але й підтвердила: пам’ять про Героя залишиться жити у серцях. «Він тримає небо над нами. А поруч — ті, хто тримають Пам’ять про нашого єдиного Героя!» — кажуть у селі.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Романа Гармаша стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Романа як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.