Святіший Патріарх Київський Філарет очолив літургію, де протоієрей Шмуригін розгорнув тему милосердя, навчаючи за прикладом святителя Іоана Золотоустого.

Проповідь про милосердя та пам’ять святителя Іоана Золотоустого

26 листопада 2023 року, у двадцять п’яту неділю після П’ятидесятниці та дня пам’яті святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі.

Напередодні, у суботу ввечері, Патріарх Філарет відслужив у соборі Всенічне бдіння.

Його Святості співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та духовенство храму.

За Божественною літургією проповідь на тему Євангельського читання, про милосердного самарянина (Лк. 53, 25–37) виголосив протоієрей Олександр Шмуригін.

Притча про милосердного самарянина була сказана Господом на пояснення одному законникові, який не розумів, що йому слід робити, щоб успадкувати вічне життя.

Милосердний самарянин являє нам зразок, який ми, за велінням Божим, повинні наслідувати. Що ж він зробив такого особливого, надзвичайного, що Сам Господь поставив його за приклад людинолюбства? Та нічого особливого. Він зробив тільки те, що підказували йому серце і совість.

Справедливо сказав учитель Церкви III ст. Тертулліан, що душа людини – за природою християнка. Самарянин, не знаючи Євангелія, знайшов Євангеліє і прислухався до нього в тайниках свого серця. Йдучи за природним покликом серця, він виконав найвеличнішу заповідь, основний закон усього християнства, який виражається одним словом – любов.

Любов до ближніх навертає і до нас любов Божу, а без неї немає доступу в Царство Боже. Сама тільки віра без любові не врятує людину. Без любові віра мертва і, як пустий звук, пропадає безслідно. Суха, черства душа не здатна до співчуття ближнім, не знайде вона співчуття і до себе на суді Божому. На неї чекає там одна невблаганна суворість Божа. За словом ап. Якова, «немилостивий суд тому, хто не творив милості» (Як. 2, 13).

Після Божественної літургії був звершений молебень до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою «Несподівана Радість», під час якого, Патріарх Філарет виголосив молитву за Україну, щоб Всемилостивий Господь визволив нас від нашестя чужинців і дарував українському народу перемогу над ворогом, мир і Своє благословення.

Також, сьогодні Церква вшановує пам’ять святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського.

Святитель Іоан Золотоустий (347–407) – неперевершений проповідник, цілитель душ, безвідмовний заступник скривджених, безстрашний викривач сильних світу цього, один з найбільших учителів християнства.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Відлученого від Церкви на двох соборах (гоніння за правду) святого Іоана оголосили єретиком, чаклуном, злодієм, розтлителем (усього 47 пунктів смертних злочинів у звинувачувальному акті) та заслали на край світу, щоб ізолювати його божественний дар – полум’яне богонатхненне слово – найстрашнішу для беззаконників зброю.

Та саме життя жорстоко гнаного святителя стає втіленням усіх його проповідей, взірцем досконалої незлобивості, непохитної віри, незламної мужності й відваги, божественної терпеливості, найвищої подяки у скорботах, благословення всіх Божих присудів.

Останні слова святителя, змученого тяжкими хворобами і гоніннями, були: «Слава Богу за все!»

Друзів і прихильників Іоана було проголошено сектою іоанітів, їх переслідували, безкарно грабували, ув’язнювали, вбивали. Ім’я Золотоустого намагалися викорінити не лише з Церкви, але й з пам’яті людей. Та вже через 30 років Константинополь зустрічав вигнанця… Босфорська протока перетворилася на вогняне море: не було місця між човнами – усе місто зі свічками та смолоскипами вийшло зустріти свого нетлінного патріарха… І немає зараз імені святого, яке б Церква згадувала частіше за Іоана Золотоустого – кожен день, на кожній літургії… (саме літургію святителя Іоана Золотоустого звершують у Церкві практично щодня, впродовж цілого року).

Шануючи пам’ять святителя Іоана, намагаймось уподібнюватись йому у вірі, читаймо його духовні повчання і, живучи по заповідях Божих, впустимо у своє серце Христа, як повчає нас святий Золотоуст: «Христос біля дверей ваших, відчиніть Йому. Вам належить віддати Йому найкращу кімнату, а Він просить у Вас лише кутка. Розмістіть Його, де хочете, на задвірках з вашими слугами, у повітці чи хліву з вашими конями й віслюками – тільки прийміть Його».

Святителю, отче Іоане, моли Бога за нас!