Київ молився за капеланів: у Лаврі освятили ікони Архістратига Михаїла для війська

Усе, що відбувається в духовному серці України, відгукується в кожній парафії. 12 жовтня, у День військового капелана, молитва з Києво-Печерської Лаври піднялася за всіх священників, які сьогодні служать при війську. І за тих, хто вирушив на фронт із наших тернопільських громад.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія подячний молебень звершив архієпископ Вишгородський Агапіт, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Молитва під лаврськими склепіннями

Богослужіння відбулося у Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

Його Високопреосвященству співслужили братія Лаври та військові капелани Православної Церкви України. Разом молилися воїни Сухопутних військ Збройних Сил України. До молитви долучилися й капелани інших релігійних організацій.

Після молебню владика Агапіт зачитав привітання Предстоятеля Православної Церкви України. Він освятив ікони Архістратига Михаїла для військових підрозділів 12-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Капеланам вручили військові відзнаки.

Святий, який поділився плащем

Свято має глибоке коріння. 12 жовтня Церква вшановує святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського. Саме в день його пам’яті Міжконфесійна рада з питань військового капеланства при Міністерстві оборони встановила День військового капелана.

Мартин був римським воїном. Однієї зими він побачив біля міської брами напівголого жебрака. Грошей не мав, тож узяв меч і розрізав свій військовий плащ навпіл. Половину віддав бідному.

Уночі Мартин побачив Христа, зодягненого в ту саму половину плаща. Господь сказав ангелам, що це Мартин Його одягнув.

Ця історія найкраще пояснює слова Спасителя з Євангелія: «Поправді кажу вам: що тільки зробили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви зробили» (Мт. 25:40).

Другу половину плаща воїни берегли як святиню. Для неї поставили похідний храм-шатро, «капелу». Священника, який там служив, назвали капеланом.

Те саме служіння і сьогодні

Минуло понад шістнадцять століть. А суть капеланського служіння лишилася тією самою: віддати людині частку себе саме тоді, коли їй холодно і страшно.

Сьогодні капелан сповідає перед бойовим завданням і причащає після нього. Він сидить біля пораненого в шпиталі. Він везе додому полеглого і стоїть поруч із його матір’ю.

Предстоятель нашої Церкви Митрополит Епіфаній говорить про це просто і точно: «У тих жахливих умовах війни так потрібна нашим захисникам духовна підтримка, молитва, розрада, добре слово».

Митрополит нагадує і про те, що капеланство для України не нове. Духовні пастирі були при війську за княжої доби, у козацьких полках, у визвольних арміях ХХ століття. Вони ділили з воїнами поле бою, а часом полон і неволю.

Архістратиг іде туди, де найважче

Освячені в Лаврі ікони Архістратига Михаїла незабаром будуть у підрозділах на фронті. Небесний вождь святого воїнства з давніх-давен шанується як покровитель Києва і всього українського війська.

Для воїна така ікона не просто прикраса бліндажа. Це нагадування, що він стоїть не сам. Поруч із ним небесне воїнство, капелан і молитва всієї Церкви.

Молитва, що єднає Київ і Тернопільщину

Тернопільщина знає ціну цієї війни. Майже в кожному селі є родини, які чекають своїх воїнів додому. Є й ті, хто вже прощався з рідними під дзвони місцевого храму.

Тому молитва в Лаврі не далека столична подія. Це молитва і за наших синів, батьків, чоловіків. І за наших священників, які пішли служити разом із ними.

Тернопільська єпархія Православної Церкви України щиро дякує всім військовим капеланам. Дякуємо за вірність, мужність і любов, якою ви зігріваєте серця захисників.

Нехай Господь укріплює вас у служінні. Нехай святитель Мартин Милостивий навчає милосердя, а святий Архістратиг Михаїл покриває своїм захистом українських воїнів і всю нашу землю.