Коментар “забороненого у служінні” о. Романа Будзинського

На офіційному сайті Парафії святих Жон-Мироносиць було опубліковано відео-звернення настоятеля митрофорного протоієрея Романа Будзинського як відповідь на вручену його парафії неканонічну заборону.

9 жовтня цього року керуючим Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ (ПЦУ) архієпископом Тихоном (Петранюком) був виданий указ, де йдеться про заборону мене у священнослужінні на основі низки канонічних правил, які говорять про обмеження прав пресвітера та його підпорядкування єпископу.

Правило 31 Святих апостолів:

Якщо якийсь пресвітер, зневаживши власного єпископа, окремо буде збирати зібрання, і вівтар інший збудує, не викривши у суді свого єпископа в чомусь противному благочестю і правді: нехай буде позбавлений священничого сану як владолюбний, бо є крадієм влади. Так само нехай будуть позбавлені священства й інші клірики, які пристали до нього. Миряни ж нехай будуть відлучені від церковного спілкування. І це нехай буде після першого, другого та третього умовляння від єпископа.

Правило 39 Святих апостолів:

Пресвітери і диякони без волі єпископа нехай нічого не звершують. Бо йому довірені люди Господні, і він дасть відповідь за їхні душі.

Правило 55 Святих апостолів:

Якщо хтось із кліру образить єпископа, нехай буде позбавлений сану. «Бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов»(Діян. 23, 5).

Правило 5 Святого Помісного Собору Антіохійського:

Якщо якийсь пресвітер, чи диякон, зневаживши свого єпископа, відлучить сам себе від Церкви, і почне влаштовувати окремі зібрання, і поставить жертовник, а будучи прикликаним єпископом, не підкориться, не захоче підпорядковуватися йому, і бувши прикликаним один раз і вдруге, не послухає, такий нехай буде повністю виключений зі свого чину, і зовсім не може допущеним бути до служіння, тим більше сприйняти свою попередню честь. Якщо ж упертим буде, збурюючи Церкву і повстаючи проти неї, то як бунтівник нехай буде приборканий зовнішньою владою.

Правило 13 Святого Собору Константинопольського, що відбувся у храмі Святих апостолів, який називають Двократним:

Вселукавий, посіявши в Церкві Христовій насіння єретичного куколю, і бачачи, як він посікається на корені мечем Духа, вступивши на інший шлях злих підступів, заміряється безумством розкольників розсікати Тіло Христове; але і цей його підступ повністю упереджуючи, святий Собор нині визначив: якщо якийсь пресвітер чи диякон, через якісь обвинувачення, підозрюючи свого єпископа, раніше соборного дослідження і розгляду, і цілковитого осудження його, насмілиться відступити від спілкування з ним, і не буде підносити його ім’я у священних молитвах на літургіях, за церковним переданням, такий нехай буде підданий відлученню, і нехай позбудеться всякої священичої чести. Бо поставлений у чин пресвітера, що привласнює собі суд, митрополитам наданий, і раніше суду, сам по собі осуджувати свого отця і єпископа зважується, не достойний ні чести, ні найменування пресвітера. Послідовники ж таких, якщо вони із священства, також нехай будуть позбавлені своєї чести, якщо це ченці або миряни, нехай зовсім відлучаться від Церкви, доки не відкинуть спілкування з розкольниками, і не повернуться до свого єпископа.

Правило 34 227-ми святих отців, прийняті на п’ято-шостому (Трульському) Вселенському Соборі у Константинополі (691-692 рр.):

Оскільки священне правило ясно сповіщає і те, що злочини змови, або організації збіговиськ, повністю заборонені і зовнішніми законами; тим більше необхідно забороняти, щоби не бувало цього у Церкві Божій. То і ми намагаємося дотримуватися, щоб коли деякі клірики або ченці будуть викриті в тому, що вступають у змову, або у стовпище, або інтригуть проти єпископа чи інших причетників, нехай повністю виключаються із свого ступеня.

Як православний священик я з належною повагою ставлюся до сану єпископа, носієм якого є Високопреосвященний Тихон та єпархіальної організації, яку він очолює. Але ж виданий архієпископом Тихоном документ жодним чином мене не стосується. Церковні канони дійсно передбачають підзвітність і підвладність пресвітера єпископу. Але ні я особисто, ні церковна громада святих жон-мироночиць ніколи не ухвалювала рішення про входження до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ (ПЦУ), очолюваної архієпископом Тихоном.

За словом святого апостола Павла, «єпископ повинен бути непорочним» (1 Тимофію 3:2), «належить йому також мати добре свiдчення вiд зовнiшнiх, щоб не потрапити на ганьблення i в сіті неприязні диявольські» (там само, 3:7). Архієпископ Тихон (Петранюк) — людина складної долі. 13 грудня 2010 року єпископ Тихон був заборонений у священнослужінні та порахований на спокій рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, до якої він тоді належав. Станом на сьогодні архієпископ Тихон (Петранюк Тарас Іванович) фігурує у кримінальному провадженні, яке відкрите за статтею 190 ч.4 КК України (шахрайство).

Я приєднався до УАПЦ з юнацьких років і формувався як священнослужитель під впливом особистості Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Мефодія, який був і лишається для мене взірцем священнослужителя, якому вдалося зберегти свою вірність Христовій Правді. Я жодним чином не засуджую священиків, які сьогодні перебувають у юрисдикції архієпископа Тихона. Й одночасно відчуваю, що зберігаючи пам’ять про свого спочилого у Бозі вчителя, маю обрати інший шлях. Цю позицію розділяє і моя паства, яка щиро стурбована діями владики Тихона.  

За таких умов церковна громада св. жон-мироносиць ухвалила рішення шукати можливість екстериторіального канонічного підпорядкування, через надання парафії статусу ставропігії, тобто прямого церковного підпорядкування єпископу Києва.

Джерело Парафія святих Жон-Мироносиць

One thought on “Коментар “забороненого у служінні” о. Романа Будзинського

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *