Дізнайтеся про видаючу постать Митрополита Рафаїла Заборовського, канонізованого у березні 2023 року, його прикладну роботу у духовній освіті та реставрації храмів, а також які цінні артефакти пов’язані з його життям.

Митрополит Рафаїл Заборовський: Великий Духовний Діяч, Чиї Заслуги Назавжди Залишаться

27 липня, перед початком роботи Помісного Собору, відбувся акт прославлення Митрополита Київського святителя Рафаїла (Заборовського), який був канонізований рішенням Священного Синоду в березні 2023 р.Б.

Митрополит Рафаїл (Заборовський) був видатним духовним діячем, що не тільки плідно проповідував, але й прикладом власного життя піклувався про своє стадо. Він надавав особливу увагу духовній освіті, завдяки його щедрим пожертвам, його прізвище було включено до назви Києво-Могило-Заборовської академії. Більше того, Митрополит здійснював реставраційні роботи в Софійському соборі та підтримував Михайлівський Золотоверхий монастир.

Сучасники схарактеризували святителя Рафаїла як милосердного, лагідного, розумного та повагомільного пастора, завжди готового допомогти та прощати. Він привертав увагу своїм благородством душі та природнім шармом. Проповіді святителя Рафаїла вражали благоговінням і вдихали духовне навернення.

Нещодавно виявилося, що святі останки митрополита не були знищені під час радянської доби, як раніше вважалося. Виставка “СЕРЦЕ, ЩО ПАЛАЄ” у Софійському соборі присвячена канонізації Київського митрополита Рафаїла Заборовського. Виставковий проєкт, спільно з Національним заповідником “Києво-Печерська лавра”, презентує реліквії та відреставровані артефакти з гробниці святителя Рафаїла, які були збережені у фондах Національного заповідника “Софія Київська”.

Митрополит Рафаїл Заборовський залишається відданим прикладом духовності та служіння Богу, а його вплив на архітектурне обличчя Києва залишається безцінним.

Постанова №57

Священного Синоду Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)

«Про приєднання до лику святих святителя Рафаїла (Заборовського), Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси»

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), розглянувши рапорт голови Синодальної Комісії з питань канонізації святих Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, на підставі дослідження Комісією святительського подвигу Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси Рафаїла (Заборовського) (1676-1747 рр.), постановляє:

– канонізувати і приєднати до лику святих святителя Рафаїла (Заборовського), Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси, затвердивши відповідний Акт канонізації;

– чесні останки святителя Рафаїла вважати святими мощами і віддавати їм належне поклоніння;

– пам’ять святителя Рафаїла відзначати в день його упокоєння 4 листопада (22 жовтня ст.ст.);

– писати ікону святителя для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.

ЕПІФАНІЙ,

Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України

*

Затверджений Постановою №57 Священного Синоду
Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
28 березня 2023 р.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Акт про канонізацію
Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси
Рафаїла (Заборовського)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!


«Ви – світло світу – сказав Господь Ісус Христос Своїм учням – Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі» (Мф. 5, 14-15). Настав і нині час нам згадати доброчесне життя і служіння одного з видатних православних ієрархів і першосвятителів древньої Київської кафедри – митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Русі Рафаїла (Заборовського).

Його святительство припало на першу половину XVIII століття – період боротьби Київської митрополії за свої права і автономію, самобутність та традицію, які нищилися царською російською владою за допомогою Святійшого урядуючого синоду. Вступивши на Київську кафедру, митрополит Рафаїл (Заборовський) зробив все для того, щоб повернути давньому першопрестольному місту і Українській Церкві попередні права і привілеї, які відібрали російські монархи.

Митрополит Рафаїл був ревним пастирем, який піклувався про доручене йому словесне стадо, навчаючи духовенство і мирян словом проповіді і напоумлення, а найбільше – прикладом власного доброчесного життя.

Особливою турботою святителя Рафаїла була духовна освіта. Митрополит був благодійником Києво-Могилянської академії. На вдячність за чисельні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.

Митрополит Рафаїл мав особливе піклування про Софійський собор, який був резиденцією Київських митрополитів і в якому під керівництвом митрополита Рафаїла були здійснені великі реставраційні та будівельні роботи. Святитель був також благодійником Михайлівського Золотоверхого монастиря, де часто звершував богослужіння.

Про особисті якості митрополита Рафаїла так свідчив його сучасник, який уклав рукопис житія святителя: «Муж цей від добродійства сформований; красота пастирів, правило пастви і вмістилище благочестя; в усі свята, в суботи і неділі, і майже щоденно в Святу Чотиридесятницю звершував літургію. Лагідним був, незлобивим, прощав усім, злочинців напоумлював, милостивий, нічого не приховував; поглядом був милий і веселий, тихий і солодкий словом, дивний своїм нестяжанням так, що часто служителі його були багатшими за свого владику, який роздавав гроші нужденним. В мистецтві риторському знаменитий; в проповіді благословесний, в настановах суворий, всіма любимий і шанований. Ревнитель навчання, і освічених любитель, шанувальник і благодійник. Постаттю прекрасний, тілом не товстий, очі світлі, і веселі, волосся голови прекрасно-кудряві, білі; борода коротка, рідка, мало на середині розділена, сива; уста коралові. Ім’я, мораль і погляд, з’єднавши воєдино, назвеш його ангелом земнородним». Так прекрасно оспівав внутрішній дух і зовнішній вигляд святителя Рафаїла його сучасник-життєписець.

Упродовж більше аніж півтораста років пам`ять блаженного митрополита Рафаїла шанувалася киянами з особливим благоговінням. Вважаючи Рафаїла великим угодником Божим, багато хто із киян і мешканців близьких містечок та сіл досить часто біля його гробу звершували панахиди і, за молитовним заступництвом його перед Богом, визволялися від різноманітних хвороб, бід і скорбот. Гроб святителя ще тоді не був обмурований і його чесні мощі, на прохання богомольців, відкривалися. Після реставраційних робіт, які проводилися з 1848 по 1853 рік, вхід до склепу було закрито чавунними плитами і з того часу панахиди за блаженним митрополитом Рафаїлом стали звершуватися над усипальницею, а його мощі спочивають у обмурованому гробі до нашого часу.

Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), після старанного дослідження життя і святительського подвигу Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси Рафаїла (Заборовського), відзначивши такі його чесноти, як ревне архіпастирське служіння Церкві Христовій, піклування про духовне просвітництво, особисті моральні якості і проявлені християнські чесноти, а також беручи до уваги факт його шанування побожним народом, на засіданні, яке відбулося 28 березня 2023 року у Києві під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, постановив:

– канонізувати і приєднати до лику святих святителя Рафаїла (Заборовського), Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Руси;

– чесні останки святителя Рафаїла вважати святими мощами і віддавати їм належне поклоніння;

– пам’ять святителя Рафаїла відзначати в день його упокоєння 4 листопада (22 жовтня ст. ст.);

– писати ікону святителя для поклоніння відповідно до визначення VII Вселенського Собору.

«Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Плідно потрудившись на ниві Христовій під час свого земного життя, святитель Рафаїл нині перед престолом Всемилостивого Бога молиться за Українську Церкву, за першопрестольне місто Київ і за всю Україну, яка в наші дні виборює свою державну та духовну незалежність. Його ж молитвами, Господи Ісусе Христе Боже наш, утверди нас у істинній Православній вірі, подай Україні перемогу і твердий та справедливий мир, а всіх вірних чад Православної Церкви об’єднай і сподоби єдиними устами і єдиним серцем хвалити і оспівувати Тебе з безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, завжди, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України

*

Ухвалено на засіданні Священного Синоду
28 березня 2023 року Божого

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія