Під час літургії у Стамбулі Патріарх Варфоломій окреслив очікування від Православної Церкви України.
Сім років автокефалії – час переходу від юридичних рішень до духовного миру
Вселенський Патріархат закликав до нового етапу єднання українського православ’я
6 січня 2026 року, у день свята Богоявлення, у Патріаршому храмі святого Георгія на Фанарі пролунало слово, яке має далекосяжні наслідки для всієї церковної ситуації в Україні. Під час спільної Божественної літургії з Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм Вселенський патріарх Варфоломій виголосив програмну промову, в якій окреслив бачення Константинополя щодо подальшого шляху Православної Церкви в Україні.
Цей виступ був не просто богословською рефлексією у день великого свята. Він став підсумком семи років від часу надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України і водночас – зверненням до майбутнього, яке Патріархат бачить через призму примирення, відповідальності та діалогу.
У своїй промові Патріарх Варфоломій наголосив, що рішення Вселенського престолу щодо України були вмотивовані виключно церковною логікою – турботою про спасіння вірних і відновлення канонічного порядку. Він підкреслив, що Константинополь «вичерпав усі канонічні шляхи», перш ніж узяти на себе тягар відповідальності за розв’язання багаторічного церковного конфлікту.
Окремий акцент Вселенський Патріарх зробив на природі церковної справедливості. За його словами, у церковному житті «сильним є слабкий» – той, хто визнає свої помилки і шукає повернення. Саме з цієї логіки, а не з політичних чи тактичних міркувань, було прийнято рішення про відновлення в спілкуванні ієрархів, які походили зі схизматичних структур.
У промові прозвучала і відкрита критика тієї частини єпископату в Україні, яка відмовилася прийняти шлях апеляцій до Вселенського престолу та увійти в процес церковного примирення. Патріарх Варфоломій назвав цю відмову «чутливим каменем спотикання» і вказав, що формальні аргументи про «неповноцінність» хіротоній часто слугують прикриттям небажання визнавати історичну першість Константинополя.
Водночас Вселенський Патріарх ще раз звернувся до ієрархії, яка залишилася під проводом митрополита Онуфрія, із закликом переглянути свою позицію та зробити крок до єдності. Він також закликав державні органи утримуватися від втручання у внутрішні церковні справи, наголошуючи, що шлях до миру в Церкві має бути духовним, а не адміністративним.
Ключовим моментом промови стало звернення безпосередньо до митрополита Епіфанія. Вселенський Патріарх назвав Томос і автокефалію «суботнім спочинком» церковного оновлення, але водночас наголосив, що справжнє життя починається після цього. Він закликав предстоятеля ПЦУ «виснажувати себе у ділах миру», виходити назустріч людям і, що особливо важливо, «шукати шляхів наближення до співєпископів в Україні через діалог і пошук спільних точок до єдності».
У воєнний час цей заклик набуває особливої ваги. Патріарх Варфоломій пов’язав церковне примирення із загальнонаціональною надією на мир, підкресливши, що Соборне Тіло Церкви очікує на зцілення розділення так само, як український народ очікує на припинення війни.
Таким чином, Фанар дав чіткий сигнал: етап юридичного і канонічного оформлення автокефалії завершено, але попереду – складніша і триваліша праця духовного зшивання розірваного. І саме від здатності до діалогу, смирення і взаємного слухання залежатиме, чи стане Томос не лише історичним документом, а й основою справжньої єдності українського православ’я.
Соц.медіа