В 6-ту неділю після Пасхи Свята Церква згадує незвичайне диво, коли Ісус Христос зцілив сліпого чоловіка, даруючи йому зір. Ця історія нагадує нам про силу Божої милості та допомогу, яку можемо отримати, вірячи в Нього.

Розповідь про одне з чудес Ісуса Христа, коли Він відкрив очі сліпому від народження

Дорогі браття і сестри!

У 6-ту неділю після Пасхи ми згадуємо одне з неймовірних чудес, яке здійснив наш Господь Ісус Христос – прозріння сліпонародженого чоловіка. Ця подія не лише є втіленням Божої милості, а й має глибокий духовний зміст, який ми можемо застосувати до свого життя й віри.

Ісус Христос, побачивши сліпого від народження чоловіка, звернув увагу на натуральну думку, що ця недуга сталася не через гріх самого сліпого чоловіка або його батьків, а для того, щоб Божі діла проявились на ньому. В цьому ми бачимо, що навіть негаразд може стати можливістю для Божої слави й виявлення Його сил.

Ісус Христос, у своїй безмежній милості, вирішив показати Свою владу і дарувати світло сліпому. Використовуючи слину, Він помазав його очі та заповідав піти в купальню Сілоамську. Сліпий пішов, умився, і раптово його очі стали здоровими – він прозрів!

Однак, це диво спровокувало збентеження серед юдеїв, які викликали батьків чоловіка, щоб перевірити правдивість того, що відбулося. Незважаючи на очевидність Божої сили, вони заперечували походження Ісуса Христа та Його місію. Але прозрілий сліпий чоловік наповнений впевненістю в Ісусі Христі, відповів: “Ми знаємо, що Бог не чує грішників, але як хтось шанує Бога і виконує Його волю, того Він слухає. Ніколи ще не чули, щоб хтось відкривав очі сліпому від народження. Я переконаний, що Він посилається від Бога, оскільки тільки Бог може творити такі чудеса”.

Це розмова із сліпим чоловіком є не лише історичним епізодом, але й нагадує нам про нашу власну духовну сліпоту. В сучасному світі ми часто занурені в повсякденні справи та матеріальні турботи, забуваючи про нашу вічну душу. Ми можемо бути сліпими до присутності Бога та Його милості, не помічаючи Його діяльності у нашому житті.

Христос викликає нас до віри та взаємодії з Ним, щоб Він зміг відкрити наші очі нашої духовної сліпоти. Ісус запитує нас, чи ми віримо в Нього і готові визнати Його як Сина Божого. Віра – це ключовий фактор у нашому зіткненні з Божою милістю та отриманні духовного прозріння.

Нинішній світ, з його безперервними віртуальними засобами спілкування та інформації, може викривати наші духовні чуття та забирати увагу від Господа. Та лише тоді, коли Ісус Христос з’являється поруч з нами, ми здатні розпізнати Його присутність і зрозуміти справжню сутність життя. Він розкриває нам розходження між добром і злом, світлом і темрявою, і дарує нам можливість зрозуміти Його Любов та милість.

Отже, давайте нехай ця історія про прозріння сліпого нагадає нам про важливість віри в Ісуса Христа. Хай вона стане нагадуванням про нашу потребу у духовному прозрінні та взаємодії з Богом у нашому повсякденному житті. Нехай Ісус Христос відкриє наші очі, щоб ми могли бачити істину, вірувати в Нього та поклонятися Йому.

Ісус Христос є нашим Спасителем, що відкриває очі нашої духовної сліпоти. З Ним ми знаходимо справжнє світло, мир та Любов, якої наші душі так сильно прагнуть. Нехай кожен із нас відповідає на запитання Ісуса так, як це зробив сліпий чоловік: “Вірую, Господи!” І нехай наша віра приносить нам вічне прозріння та дарує спасіння.

Вірою в Христа та допомогою Його благодаті, ми стаємо зрячими нашими душами, готовими розрізнити Божу волю та жити за Його заповітами. Хай наші серця будуть наповнені вірою, надією та любов’ю до Бога й до один одного.

Віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, і відкриймо наші очі нашої духовної сліпоти!

Автор: протоієрей Роман Будзинський

Джерело: ставропігійна парафія св. Жон-Мироносиць Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ)