Віряни Черкащини зустріли Блаженнійшого Митрополита Епіфанія у новозбудованій святині.

Божий дім, зведений спільною жертовністю

30 листопада 2025 року Піщане стало схожим на невелику духовну столицю — тиху, але сповнену внутрішнього світла. У двадцять п’яту неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті святого апостола Андрія Першозваного, тут звершилася подія, на яку громада чекала дванадцять років: Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній освятив новозбудований Свято-Троїцький храм.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Святиню зводили довго, вперто і жертовно — наче дім, що росте на молитвах. У його стінах заховано працю десятків людей, тишу їхніх вечірніх кроків, невидимі для ока пожертви, які поступово складалися у велику спільну справу.

Разом із Предстоятелем УПЦ співслужили митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, архієпископ Уманський Олександр, єпископи Арсеній та Авраамій, а також настоятель парафії отець Дмитро Грисюк і духовенство Черкаської єпархії. У храмі стояли поруч ті, хто несе зброю на передовій, і ті, хто роками тримав громаду мирною працею — захисники, благодійники, парафіяни, молодь і старші, кожен зі своїм тихим проханням до Бога.

Під час малого входу Митрополит Епіфаній відзначив отця Дмитра правом носіння наперсного хреста — ніби знак того, що праця настоятеля вписана в цю святиню так само, як вапно й цегла. У проповіді Предстоятель говорив про відповідальність віри, про храм як місце, де молитва за Україну стає спільним вогнем, який ніякі бурі не гасять.

Протягом Літургії підносилися молитви за мир, за перемогу, за воїнів, за всіх, хто в ці дні тримає небо над країною. У словах Митрополита бриніло і тривожне сьогодення, і впевненість у тому, що народ, який молиться й стоїть разом, не зламається.

Після богослужіння він благословив громаду, нагородив настоятеля, духовенство, родину Васильченків — головних благодійників будівництва — та парафіян, які доклали сил до спорудження храму. Новий Свято-Троїцький храм став для Піщаного не лише архітектурною окрасою, а й знаком збереженої гідності та спільної відповідальності.

Митрополит Іоан подякував Предстоятелю за освячення святині та за його молитви за Україну — тихі, але міцні, мов підземні джерела.

Літургія завершилася многоліттям. А вже того ж дня Блаженнійший владика звершив освячення новозбудованого спортивного комплексу — ще одного символу життя, яке не дозволяє війні зруйнувати майбутнє.

Піщане цього дня дихало інакше — глибше, з надією. У храм, що щойно ожив під рукою Предстоятеля, увійшла не тільки молитва. Увійшла впевненість, що громади, які зводять храми й тримають разом серце країни, — нездоланні.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України